Блог Антона Лягушкіна

  Навчальний корпус Львівської середньої ЗОШ № 63. Сучасна світлина. Про те, що на території середньої школи № 63 іще у радянські часи було встановлено пам’ятник Т.Г. Шевченко відомо, напевне, багатьом львів’янам. А от про те, що ця школа цього року святкуватиме 130-річний ювілей Історія Середньої загальноосвітньої школи № 63 м. Львова починається 30 вересня 1892 року, коли постановою Цісарсько-королівської Крайової шкільної ради було ухвалено збудувати на Личаківськім передмісті Львова новий шкільний будинок і відкрити нову школу, якій дали ім’я Варфоломія Зиморовича (1597 – 1677) – поета, історика та бургомістра Львова. Цегляний двоповерховий будинок для школи ім. Варфоломія Зиморовича (нині він має адресу вул. Личаківська, 171) було збудовано у 1889 – 1893 рр. У ті часи він мав дах швейцарського типу, покритий черепицею. Це був перший шкільний будинок у Львові, споруджений за кошти громади (коштом магістрату Львова). Вартість будівництва школи становила 27497 злотих ринських, то

Середня школа № 70 м. Львова на вул. Дорога Кривчицька. Світлина 1960-х рр. У листопаді 1962 р. відкрила свої двері середня школа № 70 м. Львова, розташована на вул. Дорога Кривчицька, 1, із 2019 р. вона має статус ліцею У 1962 р. територія міста Львова значно зросла: відповідно до рішення Львівського облвиконкому від 13 червня 1962 р. до складу міста було включено населені пункти Скнилівок, Підсегнівка та Сихів Пустомитівського району; Старі Збоїща, Великі та Малі Кривчиці Новояричівського району. Відповідно виникла потреба у розширенні мережі міських загальноосвітніх шкіл, особливо на околицях міста. У кінці 1950-х – на початку 1960-х рр. в районі Верхнього Личакова працювали такі школи: середня школа № 63 із українською мовою навчання (корпуси на вул. Личаківській, 171 та 179);  неповна середня школа № 64 із російською мовою навчання (вул. Копальна, 1) та вечірня школа робітничої молоді № 12 (вул. Личаківська, 148). Найбільш завантаженої була СШ № 63 – в кінці 1960-х рр. тут навча

Вул. Пасічна. Серпень 2011 р. Вулицю Пасічну в теперішньому Львові можна назвати «хордовою магістраллю», адже вона поєднує дві радіальні міські магістралі – вулиці Личаківську та Зелену. Продовженням вулиці Пасічної є вулиця Луганська, яка зараз сягає вулиці Стрийської, а за проєктом має сягнути вулиці Городоцької – таким чином буде створений хордовий транспортний коридор від Горішнього Личакова до Богданівки і Сигнівки. Дорога, траса якої співпадає із сучасною вулицею Пасічною, зображена на картах Львова та його околиць ХІХ століття. Назву «Пасічна дорога» за нею було офіційно закріплена у 1871 році. Пасічна дорога відгалужувалася від Дороги на Золочів (таку назву мало продовження вул. Личаківської за межами міста) якраз за тим місцем, де у кінці ХІХ століття стояла Личаківська рогачка. На «Плані королівського столичного міста Львова», який був виданий у 1910 р., видно, що нижня частина вул. Пасічної (приблизно до сучасного «Пагорбу Слави») проходила територією приміської громади Кр