Блог Антона Лягушкіна

  Будівництво водогону у Львові Краєзнавчий ресурс «Фотографії Старого Львова» зараз публікує цикл моїх розвідок «Із історії Львівського водогону та каналізації» про історію водопостачання та каналізування нашого міста. Оскільки знайшов нові цікаві матеріали, вирішив познайомити читачів свого блогу із ними. Почну із авторства проєкту першого напірного водогону Львова із водозабором у Волі Добростанській. Це австрійський інженер словенського походження Оскар Смрекер (1854 – 1935), який створив свою проєктно-будівельну фірму в Німеччині. Прізвище Смрекера, як автора проєкту Львівського напірного водогону із Волі Добростанської називають тогочасні газети, в т.ч. українська газета «Діло» (число від 4 червня 1896 р.) та польська газета «Kurjer Lwowski». У статті про ЛКП «Львівводоканал» у польській вікіпедії автором проєкту першого напірного водогону Львова помилково названо Зигмунда Павла Родаковського (1864 – 1939). Інженер Родаковський справді причинився до будівництва першого на

Водозбірник "Прибило" на Погулянці. Світлина В. Гальчинського Нещодавно краєзнавчий ресурс «Фотографіїстарого Львова» опублікував дві частини мого міні циклу «Із історії Львівського водогону та каналізації» ( частина 1 та частина 2 ). Там я згадував про 16 давніх гравітаційних водогонів Львова. Завдяки польському досліднику Томашу Дивану, я відшукав число 189 газети « Gazeta Lwowska » за 20 серпня 1883 р., де вміщено матеріал, у якому перелічено джерела водопостачання Львова на початку 1880-х рр., а також є інформація про якість води у цих джерелах. У серпні 1883 р. «Gazeta Lwowska» розповіла читачам про наукові дослідження, проведені міським хіміком доктором М. Дудін-Вонсовичем, який за наказом магістрату протягом кількох місяців провів аналіз води, взятої із водогонів, джерел і криниць у Львові і його околицях. Води із різних джерел, якими користувалися львів’яни на початку 1880-х рр. хімік поділив на чотири групи: 1) Вода, цілком придатна для пиття і для всіх побуто

  Першим міжміським громадським транспортом Львова були кінні поштові диліжанси (т.зв. «цісарські вози») – такий транспорт з’явився в кінці XVIII століття, коли Галичина потрапила до складу Австрійської імперії. Візницький промисел з’явився у Львові в 1830-х рр., кінний трамвай – у 1880 р. Коли у Львові з’явилися перші омнібуси – достеменно невідомо, адже скоріш за все це були нетривалі проєкти. Менше двох із половиною років проіснував і «Генеральний Львівський омнібус», про який сьогодні піде мова. Перший міжміський громадський транспорт прийшов до Львова у 1775 р. У той рік було запущено регулярну поштово-пасажирську лінію Львів – Відень, якою курсували диліжанси («цісарські вози»), запряжені шестіркою коней. Відстань від Львова до Відня, а це біля 800 кілометрів, поспішні диліжанси долали 4 доби і 10 годин, звичайні – протягом майже тижня. Коней, впряжених у «цісарські вози», змінювали через кожні 40 – 60 кілометрів на поштових станціях, розташованих вздовж маршруту. У 1830-х рр.

Історія міського електротранспорту Львова достатньо добре вивчена. Іще 30 років тому, в 1994 р. вийшла книжка С.А. Тархова «Історія Львівського трамвая» та брошура «Їде трамвай, їде..» Л. Марчук та В. Шипової. В той же час серйозного дослідження історії автобусних перевезень у Львові досі немає. Разом із колегами у 2020 – 2022 р. я опублікував низку матеріалів, присвячених історії автобусних перевезень у Львова на сайті «Фотографії Старого Львова» . Проте завдяки дослідженням путівників і преси 1920 – 1930-х рр. було встановлено нову інформацію. Наступного, 2024 р. Львів святкуватиме не тільки 130-річний ювілей електричного трамвая, свій 110-річний ювілей святкуватиме і Львівський автобус. 7 червня 1914 р. підприємець Домічек запустив курсування приміського автобусного маршруту Львів – Брюховичі. Цю подію 6 червня 1914 р. у вечірньому числі анонсував «Kurjer Lwowski»: «Автомобільні омнібуси запроваджує від завтра п. Домічек. Вони курсуватимуть від Львова до Брюхович щодня від 6 год.