Публікації

Про проєкт першого Львівського централізованого водогону

Зображення
  Будівництво водогону у Львові Краєзнавчий ресурс «Фотографії Старого Львова» зараз публікує цикл моїх розвідок «Із історії Львівського водогону та каналізації» про історію водопостачання та каналізування нашого міста. Оскільки знайшов нові цікаві матеріали, вирішив познайомити читачів свого блогу із ними. Почну із авторства проєкту першого напірного водогону Львова із водозабором у Волі Добростанській. Це австрійський інженер словенського походження Оскар Смрекер (1854 – 1935), який створив свою проєктно-будівельну фірму в Німеччині. Прізвище Смрекера, як автора проєкту Львівського напірного водогону із Волі Добростанської називають тогочасні газети, в т.ч. українська газета «Діло» (число від 4 червня 1896 р.) та польська газета «Kurjer Lwowski». У статті про ЛКП «Львівводоканал» у польській вікіпедії автором проєкту першого напірного водогону Львова помилково названо Зигмунда Павла Родаковського (1864 – 1939). Інженер Родаковський справді причинився до будівництва першого на

Садовів або Львів – місто без опозиції? Частина 1. План сталої міської мобільності

Зображення
  Цей матеріал я почав писати кілька років тому – іще після місцевих виборів 2020 р. Знову повернувся до цієї теми на початку 2022 р. Після початку повномасштабного нападу росії на Україну вирішив, що це не актуальна в такий час тема. Бо, по перше, місцевий рівень. По друге – піднімається лише пласт проблем в галузі інфраструктури міста. Зараз я зрозумів – писати про такі речі треба… Преамбула В цій частині дозволю собі трошки пофілософствувати. Хоча я навчався на механіка по ремонту поліграфічних машин і виготовленню їх деталей, все ж двічі (технікумі та академії друкарства) я вивчав філософію (викладачі п. Юрченко і п. Салаш), також двічі вивчав політологію та соціологію (запам’ятав тільки викладачку із технікуму п. Балич). Більше того – двічі здавав кандидатський іспит із філософії (один – при вступі в аспірантуру, другий – у перший рік навчання, обидва – на відмінно). Реферат із філософії був на тему «Громадське суспільство в Україні» і був високо оцінений п. Лисим та Симоненко

Про давні гравітаційні водогони і джерела, із яких пили львів’яни у кінці ХІХ століття

Зображення
Водозбірник "Прибило" на Погулянці. Світлина В. Гальчинського Нещодавно краєзнавчий ресурс «Фотографіїстарого Львова» опублікував дві частини мого міні циклу «Із історії Львівського водогону та каналізації» ( частина 1 та частина 2 ). Там я згадував про 16 давніх гравітаційних водогонів Львова. Завдяки польському досліднику Томашу Дивану, я відшукав число 189 газети « Gazeta Lwowska » за 20 серпня 1883 р., де вміщено матеріал, у якому перелічено джерела водопостачання Львова на початку 1880-х рр., а також є інформація про якість води у цих джерелах. У серпні 1883 р. «Gazeta Lwowska» розповіла читачам про наукові дослідження, проведені міським хіміком доктором М. Дудін-Вонсовичем, який за наказом магістрату протягом кількох місяців провів аналіз води, взятої із водогонів, джерел і криниць у Львові і його околицях. Води із різних джерел, якими користувалися львів’яни на початку 1880-х рр. хімік поділив на чотири групи: 1) Вода, цілком придатна для пиття і для всіх побуто

Електротранспорт Івано-Франківська: 90 років від перших планів будівництва трамвая до запуску тролейбусного руху

Зображення
  У останній день 2023 р. Івано-Франківськ святкуватиме 40-річчя від дати запуску тролейбусного руху – 31 грудня 1983 р. радянські тролейбуси ЗіУ-682В рушили маршрутом № 1 Вокзал – вул. Хіміків. Проте перші плани про будівництво трамвайної лінії в Станіславові датуються іще серединою 1890-х рр. Станіславів, нині Івано-Франківськ (із 1962 р.) був другим за значенням містом Східної Галичини після Львова. Вже у 1866 р. (раніше, а ніж Київ та Харків) Станіславів (за австрійських часів – Станіслав) отримав залізничне сполучення зі Львовом та Чернівцями. Того ж року в місті виник локомотиво-вагонноремонтний завод Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці. У 1867 р. Станіславів став центром повіту, місто отримало самоврядування, але у 1868 р. місто дуже постраждало після т.зв. «Мармулядової пожежі», проте швидко відбудувалася. В 1867 р. відбулися перші вибори бургомістра, першим бургомістром став Антоній Суханек, його наступником у 1868 – 1880 р, став   Ігнацій Камінський. У Станіславові в 18

Невдалий транспортний проєкт із гучною назвою або «Generalny omnibus Lwowski» (1892 – 1895)

Зображення
  Першим міжміським громадським транспортом Львова були кінні поштові диліжанси (т.зв. «цісарські вози») – такий транспорт з’явився в кінці XVIII століття, коли Галичина потрапила до складу Австрійської імперії. Візницький промисел з’явився у Львові в 1830-х рр., кінний трамвай – у 1880 р. Коли у Львові з’явилися перші омнібуси – достеменно невідомо, адже скоріш за все це були нетривалі проєкти. Менше двох із половиною років проіснував і «Генеральний Львівський омнібус», про який сьогодні піде мова. Перший міжміський громадський транспорт прийшов до Львова у 1775 р. У той рік було запущено регулярну поштово-пасажирську лінію Львів – Відень, якою курсували диліжанси («цісарські вози»), запряжені шестіркою коней. Відстань від Львова до Відня, а це біля 800 кілометрів, поспішні диліжанси долали 4 доби і 10 годин, звичайні – протягом майже тижня. Коней, впряжених у «цісарські вози», змінювали через кожні 40 – 60 кілометрів на поштових станціях, розташованих вздовж маршруту. У 1830-х рр.