Блог Антона Лягушкіна

  Український хірург Юрій Вороний (1895 – 1961) у 1933 році зробив першу спробу трансплантації нирки. Він провів операцію із пересадки нирки від померлого донора до хворої на ниркову недостатність у м. Херсоні. На жаль, жінка реципієнт померла на другу добу після операції Юрій Вороний розглядав трансплантацію нирки як тимчасовий захід для порятунку пацієнта із гострою хронічною недостатністю . Жінка, яка стала реципієнтом під час першої операції із трансплантації нирки, отруїлася хлоридом ртуті під час сімейної сварки. Донорську нирку вилучили від 60-річного чоловіка, який помер від черепно-мозкової травми. Під час операції донорську нирку під’єднали до судин стегна. Через кілька годин після операції донорська нирка запрацювала і виділила невеликий об’єм сечі. Проте через реакцію відторгнення донорської нирки через два дні пацієнтка померла. На той час іще було дуже мало відомо про гістосумісність – сумісність тканин донора та реципієнта. Перша в світі трансплантація нирки була прове

  Головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні. Тут знаходиться відділення гемодіалізу Гемодіаліз – очищення організму від токсинів за допомогою апаратів «штучна нирка». Ця процедура дозволяє рятувати пацієнтів із гострою нирковою недостатністю і продовжувати життя пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю. Перші досконалі апарати «штучна нирка» з’явилися в 1960-х рр., а у Львові перше відділення гемодіалізу було створено 40 років тому Із усіх людських органів на даний час наука змогла замінити лише один – нирки. У 1920 – 1960-х рр. розроблено технологію гемодіалізу – виведення із організму людини надлишку рідини та токсинів, які виводяться нирками. На початку процедури гемодіалізу використовувалися для порятунку пацієнтів із гострою нирковою недостатністю, а із 1960 року сеанси гемодіалізу почали проводити пацієнтам, які мали хронічну ниркову недостатність (хронічний або програмний гемодіаліз). Першими пацієнтами, які отримували сеанси програмного діалізу стали двоє аме

  Мапа Львівської міської територіальної громади Зараз у Львові налічується шість районів: Галицький, Залізничний, Личаківський, Сихівський, Франківський та Шевченківський. Наймолодший із них – Сихівський, його виділили із складу Галицького. Відповідну Постанову Верховної Ради України 10 лютого 2000 року підписав її Голова Іван Степанович Плющ. Вперше адміністративний поділ Львова був запроваджений після того, як Львів став частиною Австро-Угорської імперії. До кінця XVIII століття межами міста Львова були міські мури, які проходили приблизно сучасним проспектом Свободи, сучасними площами Міцкевича, Галицькою, Митною, Данила Галицького, Ярослава Осмомисла та Торговою, а також сучасними вулицями Підвальною та Гонти. Крім того були іще два передмістя – Галицьке на півдні та Краківське на півночі. Ці передмістя мали інший юридичний статус, а ніж місто та регулювалися в інший спосіб. В самому місті адміністративного поділу як такого не було. В той же час існували національні квартали. Ук