Адміністративний поділ Львова: від XVIII століття до сьогодні

 

Мапа Львівської міської територіальної громади

Зараз у Львові налічується шість районів: Галицький, Залізничний, Личаківський, Сихівський, Франківський та Шевченківський. Наймолодший із них – Сихівський, його виділили із складу Галицького. Відповідну Постанову Верховної Ради України 10 лютого 2000 року підписав її Голова Іван Степанович Плющ. Вперше адміністративний поділ Львова був запроваджений після того, як Львів став частиною Австро-Угорської імперії.

До кінця XVIII століття межами міста Львова були міські мури, які проходили приблизно сучасним проспектом Свободи, сучасними площами Міцкевича, Галицькою, Митною, Данила Галицького, Ярослава Осмомисла та Торговою, а також сучасними вулицями Підвальною та Гонти. Крім того були іще два передмістя – Галицьке на півдні та Краківське на півночі. Ці передмістя мали інший юридичний статус, а ніж місто та регулювалися в інший спосіб. В самому місті адміністративного поділу як такого не було. В той же час існували національні квартали. Українці селилися обабіч вулиці Руської, а вірмени – обабіч Вірменської вулиці. Було у Львові і єврейське гетто – район де дозволялося мешкати євреям.

У 1772 році внаслідок першого поділу Речі Посполитої Львів перейшов до складу Австрійської імперії під корону австрійських Габсбургів. У 1777 році давні фортифікаційні споруди міста Львова розбирають, його територія розширюється за рахунок передмість. У 1789 році впроваджено адміністративний поділ міста на Середмістя (територія міста в межах міських мурів, на карті 1844 року позначене як V) та чотири дільниці (передмістя): I – Галицьке передмістя; ІІ – Краківське передмістя; ІІІ – Жовківське передмістя та IV – Личаківське (Бродівське) передмістя. Середмістя Львова, як писала історик та географ Олена Степанів «Мало форму неправильного чотирикутника із квадратовим ринком по середині. На чотирьох його рогах сходилися вулиці під прямим кутом. Сітка вулиць була розміщена правильно і густо забудована. Місто обведене мурами і оборонними вежами, ровом та валами. Будували його німці-колоністи, закликані Казимиром, на основі німецького магдебурзького права. Місто носило німецько-готичний характер». Площа міста в середині мурів складала усього біля 50 гектарів. Межі дільниць можна побачити на мапі Львова 1844 року (позначення -  ). Розбудова міста йшла спочатку в західному напрямку, на лівому березі Полтви, а потім – на південь і схід.

Мапа 1. Середмістя Львова (в межах міських мурів) та прилеглі поселення [5]

На межі міста на всіх основних трасах знаходилося дев’ять внутрішніх митниць, які німецькою позначали «schranken», тобто бар’єри, а мешканці міста їх називали рогачками: Бродівська (Личаківська), Жовківська, Замарстинівська (Мурованих мостів), Клепарівська, Янівська, Городоцька, Вулецька, Стрийська та Сихівська.

Адміністративний поділ міста на п’ять дільниць: Середмістя (V) та чотири передмістя (I – IV) зберігався до початку ХХ століття. У 1913 р. додалася шоста дільниця – «Новий світ». Про це пише у своїй праці «Сучасний Львів» Олена Степанів.

Щодо адміністративного поділу в часи окупації Львова російськими військами (3 вересня 1914 р. – 22 червня 1915 р.) то, вочевидь, зберігався той адміністративний поділ, що діяв у австрійські часи. На час Першої світової війни територія міста Львова в адміністративних межах складала біля 3240 гектарів.

Вперше масштабне розширення території міста Львова розглядалося на засіданні міської ради Королівського столичного міста Львова на початку ХХ століття. 21 січня 1901 року затверджено перший проект «Великого Львова», за яким до територій міста, які на той час складали 32,4 кв. км. планувалося приєднати 22 навколишні громади і збільшити територію міста в сім разів. За австрійських часів цю ідею не вдалося втілити в життя.

У 1919 – 1930 рр., коли Львів належав до Другої Речі Посполитої, зберігався адміністративний поділ міста на Середмістя та п’ять дільниць: Галицьку, Краківську, Жовківську, Личаківську та «Новий світ». Кожна міська дільниця мала свою поліцейську дільницю і свого представника в магістраті Львова.

У 1920-х рр. під керівництвом Ігнація Дрекслера (1878 – 1930) розроблено перспективний проект розвитку міста «Великий Львів», який передбачав розширення території міста за рахунок приміських громад і будівництво двох кільцевих магістралей: зовнішньої (її частково втілено починаючи із 1960-х рр.) та внутрішньої. Свої містобудівні ідеї Дрекслер виклав у книжці «Великий Львів». Мапи, плани, види та моделі розвитку міста Львова «Великий Львів» були презентовані у Львівській Політехніці 25 травня – 1 червня 1924 р.

Мапа 2. Зростання території міста Львова від XV століття до 1942 р. [5]

На початку 1930-х рр. відповідно до проєктів Дрекслера відбулося значне розширення території міста Львова за рахунок приєднання територій приміських громад: Клепарова, Голоска Малого, Замарстинова, Старого і Нового Знесіння, Кульпаркова-ІІ, Сигнівки, частини Білогорщі (Левандівки), Кривчиць, Козільник, Кульпаркова. У той час простір львівської громади подвоївся до 6664 гектарів. Це викликало потребу в зміні адміністративного поділу міста, яке від початку 1930-х рр. було поділено на дев’ять дільниць: I. Середмістя; ІІ. Янівське; ІІІ. Жовківське; IV. Личаківське; V. Снопків, Красучин, Софіївка, Козільники, Персенківка; VI. Новий Світ та Кульпарків; VII. Левандівка; VIII. Замарстинів; IX. Знесіння. Кожна дільниця мала свій власний комісаріат поліції. Населення міста після приєднання приміських громад зросло приблизно до 300 тисяч мешканців. Приєднані на початку 1930-х рр. території позначені на мапі 5 числами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 та 10.

1 вересня 1939 року із нападу нацистської Німеччини на Польщу почалася Друга Світова Війна. 17 вересня 1939 року, незважаючи на наявність договору про ненапад із Польщею, Другу Річ Посполиту зі сходу без оголошення війни атакує Радянський Союз. 22 вересня 1939 року радянські війська займають місто Львів, а уже 23 вересня 1939 року в місті було створено Тимчасове управління міста. У перші місяці радянської окупації діяв поділ міста на п’ять дільниць – про це свідчить документ, щодо призначення начальників дільниць міської міліції від 14 жовтня 1939 року.

22 жовтня 1939 року відбулися вибори до Народних Зборів Західної України, а через 5 днів, 27 жовтня  ці Збори прийняли декларацію про державну владу в Західній Україні і про прийняття Західної України до складу СРСР з включенням її до складу Української РСР. 1 листопада 1939 року позачергова п’ята сесія Верховної Ради СРСР ухвалила «Задовольнити прохання Народних Зборів Західної України і включити Західну Україну до складу Союзу РСР із возз’єднанням її з Українською РСР». 15 листопада 1939 року позачергова третя сесія Верховної Ради Української РСР прийняла Закон про включення Західної України до складу Української РСР. 4 грудня 1939 року було прийнято Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про перетворення Львова в адміністративно-політичний центр Львівської області». У місті Львові райони були створені 14 грудня 1939 року, коли Львівський облвиконком затвердив склад Львівського міськвиконкому та виконкомів чотирьох міських районів: Центрального міського, Залізно-дорожного, Червоноармійського та Шевченківського. Із 1940 року Центральний міський район було перейменовано у Сталінський, а Залізно-дорожний район став Залізничним. Станом на 5 січня 1940 року в місті Львові налічувалося 15578 будинків: 80062 квартири та 118715 кімнат. Загальна житлова площа цих будинків складала 2 млн. 800 кв. метрів. До електромережі було підключено 9896 будинків, до водогону – 7416, до газової мережі – 4500 (14 тис. квартир).

Перші вибори до Верховної ради Союзу РСР відбулися у Львові 24 березня 1940 року. Перші вибори до місцевих рад (Львівської міської та районних) відбулися 15 грудня 1940 року. На перше сесійне засідання Львівська міська рада зібралася 30 грудня 1940 року.

Під час німецької окупації на початках було запроваджено поділ міста на чотири дільниці: І. Личаків; ІІ. Городоцьке передмістя; ІІІ. Новий Світ та IV. Жовківське передмістя. Такий адміністративний поді міста діяв до 1 липня 1942 року. Протягом квітня – липня 1942 року до складу міста Львова було включено наступні населені пункти та громади: Винники, Білогорща, Брюховичі, Велике Голоско, Кам’янопіль, Кривчиці, Ляшки Муровані, Лисиничі, Малехів, Підбірці, Рудно, Рясна-Польська, Рясна-Руська, Сихів, Козільники, Скнилів, Малий Скнилів (Скнилівок), Сороки-Львівські, Збоїська, Зимна Вода та Зимновідка (Холодновідка). За рахунок приєднання приміських громад площа території міста зросла на біля 20 тис. гектарів, а його населення – до 345 тис. мешканців.

Мапа 3. Межі Львова після приєднання приміських громад у 1930 р. [5]

Після приєднання до Львова приміських громад було запроваджено поділ міста на 11 дільниць: сім із них охоплювали територію колишніх чотирьох дільниць, а іще чотири – приєднані до міста населені пункти. Про адміністративний поділ міста Львова йшлося в дописі «Одинадцять дільниць Великого Львова», який був опублікований у «Львівських вістях» від 24 лютого 1943 року:

«Перша дільниця (Середмістя – Штадтмітте) творить середмістя, якого границі визначують вулиці Анни, Ветеранів, залізничний насип, дорога Кисельки, Кайзервальд, Антона, Ґловінського, Сакраменток, Широка, Академічна, Фридрихів, Поштова, Семінарійна і Панська (Красіцьких). Дільницевий Уряд приміщений при вул. Довгій (Рутовського) ч. 10.

Другу дільницю (Кайзервальд) замикають вулиці Ґловінського, Антона, Куркова з однієї сторони, вулиці Пекарська, Петра і Павла і Погулянка з другої сторони та границі Кривчиці—Лисиничі та Кривчиці—Сороки. До цієї дільниці влучена громада Кривчиці. Дільницевий Уряд приміщений при вул. Пекарській ч. 17.

Третю дільницю (Квелленберг) замикають вулиці Широка, Охоронок, Пекарська, Петра і Павла, Погулянка з однієї сторони та Романовича, Зиблікевича, Пруса, Дверницького, Ґродинського з другої і границі Сихів—Пасіки. Сихів— Зубра і залізничний шлях Львів— Станиславів. До цієї дільниці належать Сихів і Козельники. Дільницевий Уряд при вул. Вермахту (Баторія) ч. 33.

Четверту дільницю (Стрийський парк) замикають вулиці Поштова, Фридрихів, Зибликевича, Гродинського з однієї сторони та Коперника і Вулецька з другої. Вона сягає до залізничого шляху Львів— Станиславів. Дільницевий Уряд при вул. Софії ч. 18.

П’ята дільниця (Політехніка — Гохшулє) лежить між вулицями Семінарійною, Коперника, Вулецькою та Віденською (Городецькою), Княжою, Любінськоку дорогою та сягає до границь Скнилів—Басівка і Скнилів—Зимна Вода. До цієї дільниці зараховано Скнилів і Скнилівок. Дільницевий Уряд при вул. Томи 18.

Шосту дільницю (Головний Двірець — Гавптбангоф) окружують вулиці Ветеранів, Анни, Віденська, Княжа, Любінська дорога, Віденська. Вона обіймає терен на північний схід і на південний схід від залізничого шляху Головний Двірець—Підзамче. Дільницевий Уряд приміщений при пул. Західній (Янівській) ч. 11а.

Сьома дільниця (Замарстинів — Зоммерштайн) лежить між дорогою Кисельки, залізничим шляхом Головний Двірець—Підзамче і Підзамче—Личаків і сягає до давнішої границі міста. Туди належить Голосько Велике. Дільницевий Уряд приміщений при Театральній площі ч. 14.

Восьму дільницю (Винники—Вайнберген) творять Лисиничі і Винники Каменопіль і Підбірці. Дільницевий Уряд приміщується у Винниках при Головній вулиці.

Дев’яту дільницю (Зимна Вода — Кальтвассер) творять громади: Білогорща, Зимна Вода, Зимнавідка, Рудно і Конопниця. Дільницевий Уряд приміщується у Зимній Воді, у віллі «Ясній».

Десята дільниця (Міський ліс — Штадтвальд). Це Баторівка, Рясна Польська, Рясна Руська та Брюховичі. Дільницевий Уряд у Брюховичах.

Одинадцята дільниця (Над Полтвою — Ам Пелтсв) — це колишні громади Збоїська, Малехів, Сороки та Ляшки Дільницевий Уряд у Малехові».

Мапа 4. Межі міста Львова та поділ на дільниці, запроваджений нацистською адміністрацією у 1942 р. [5]

Після повернення Львова під владу срср у 1944 році було скасовано приєднання до міста сільських громад та міста Винники. Відновлено поділ міста на чотири райони: Сталінський, Залізничний, Червоноармійський та Шевченківський.

5 квітня 1951 року Президія Верховної Ради Української РСР приймає Указ, яким за рахунок територій Сталінського, Залізничного та Червоноармійського районів міста Львова створюється новий Ленінський район. Таким чином від квітня 1951 року територія міста Львова поділялася на 5 районів: Ленінський, Сталінський, Залізничний, Червоноармійський та Шевченківський.

Із 1955 року починається приєднання до складу міста Львова територій прилеглих громад. 27 квітня 1955 р. Львівський облвиконком прийняв рішення про приєднання до складу міста земель загальною площею понад 1200 гектарів, зокрема хутір Лисеничі (продовження вул. Личаківської) із автобазою і дріжджовим заводом (нині – «Ензим») та с. Козельники Винниківського району (88,8 га), а також хутір Бондарівка Пустомитівського району, а також частину території Брюховицького району. Остаточно включення цих населених пунктів до складу міста Львова було закріплено рішенням Львівського облвиконкому від 2 квітня 1958 року. До 1956 року до складу міста Львова було включено хутір Богданівка Пустомитівського району.

17 липня 1956 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР Ленінський і Сталінський райони міста Львова об’єднані в один Ленінський район. Таким чином кількість районів в місті скоротилася до чотирьох: Ленінського, Залізничного, Червоноармійського та Шевченківського.

У травні 1957 року було створено Львівський економічний район, до якого належали Волинська, Львівська, Рівненська та Тернопільська області. Його територія складала 76 тис. кв. км., а населення – біля 5 млн. кв. км. Рада народного господаорства (Раднаргосп) Львівського економічного району знаходилася у м. Львові за адресою пр. Леніна (нині – Свободи), 18. Львівський економічний район та його Раднаргосп. У будівлі колишнього раднаргоспу розмістився економічний факультет Львівського держуніверситету.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 6 червня 1957 року Брюховицьку селищну раду підпорядковано Львівській міській раді, Брюховицький район Львівської області ліквідовано, його території передано іншим районам. Смт. Брюховичі після приєднання до Львова стали частиною Шевченківського району міста. Рішенням Львівського облвиконкому від 2 квітня 1958 року до складу міста Львова приєднано населені пункти: с. Гори, с. Кам’янка, с. Нові Збоїща та Колонія. 17 червня 1958 року приєднано с. Голосівку. На мапі 5 приєднані до міста у 1950 – 1980-х рр. землі позначені числами 11, 12, 13, 16, 18, 19, 23 і 24.

Із 13 червня 1958 року кількість районів міста Львова скоротилася до трьох: було ліквідовано Червоноармійський район, а його територію було передано до складу Залізничного та Ленінського. Від 26 вересня 1959 року до складу м. Львова включено м. Винник, ліквідовано Винниківський район Львівської області. Винниківську міську раду підпорядковано Ленінській районній раді м. Львова.

13 червня 1962 року рішенням Львівського облвиконкому до складу міста Львова включені наступні населені пункти: Скнилівок, Підсегнівка та Сихів Пустомитівського району, а також Старі Збоїща, Великі та Малі Кривчиці Новояричівського району Львівської області. Із 10 січня 1963 року Рудненську селищну раду підпорядковано Залізничній райраді м. Львова. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 5 лютого 1965 року, м. Львів було визначено містом обласного підпорядкування, до його складу включено місто Винники та смт. Брюховичі та Рудно.

Від 23 травня 1969 року територія міста Львова знову поділялася на чотири райони: Указом Президії Верховної Ради Української РСР відновлено Червоноармійський район за рахунок територій Ленінського та Шевченківського районів. Від 6 травня 1972 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про зміну підпорядкованості міста Винники Львівської області» місто Винники із підпорядкування Ленінської райради міста Львова передано в підпорядкування Червоноармійської райради.

Мапа 5. Львів і прилеглі громади [4]

12 квітня 1973 року кількість міських районів Львова зросла до п’яти: Указом Верховної Ради Української РСР було утворено Радянський район за рахунок території Залізничного і Ленінського районів. Поділ міста Львова на п’ять районів (Залізничний, Ленінський, Радянський, Шевченківський та Червоноармійський) зберігався аж до 2000 року, коли було створено шостий Сихівський район.

Мапа 6. Поділ міста Львова на райони на туристичній схемі міста Львова 1976 року.
Відкрити у великій роздільній здатності (оригінал)

До Ленінського району міста Львова належала частина міста Львова, обмежена від межі міста вул. Стрийською, вул. Гвардійською (Героїв Майдану), межею парку культури і відпочинку, вул. Дзержинського (Вітовського), вул. Коперника, вул.ю Миру (Бандери), вул. Жовтневою (Дорошенка), вул. Яна Матейка, вул. Міцкевича (Листопадового Чину), вул. 1-го Травня (Городоцькою), пл. Торговою, пл. 300-річчя Воз’єднання (Ярослава Осьмомисла), пл. Данила Галицького, вул. Підвальною, вул. Івана Франка, вул. Кутузова (Генерала Тарнавського), вул. Зеленою і до межі міста. До Ленінського району входило усе історичне середмістя.

Межами Радянського району були вул. Стрийська (від межі міста), вул. Гвардійська (Героїв Майдану), межа парку культури і відпочинку, вул. Дзержинського (Вітовського), вул. Коперника, вул. Миру (Степана Бандери) та вул. 1 Травня (Городоцька) до межі міста. До складу Радянського району входила колишня дільниця «Новий світ».

Терени Залізничного району були обмежені вулицями 1 Травня (Городоцькою) та Шевченка до межі міста. Вочевидь, назву «Залізничний» район отримав через те, що на його теренах знаходяться станції Львів-головний та Клепарів – найбільші станції Львівського вузла. До Залізничного району входило смт. Рудно.

Територія Шевченківського району обмежувалася вул. Шевченка (від межі міста), вул. 1 Травня (Городоцькою), пл. Торговою, пл. 300-річчя Воз’єднання (Ярослава Осмомисла), пл. Данила Галицького, вул. Кривоноса, вул. Опришківською, вул. Бугрова (Кордуби), вул. Б. Хмельницького, вул. Волинською, вул. Промисловою та вул. Ульянівською (Липинського). До Шевченківського району входило смт. Брюховичі.

Межами Червоноармійського району були вул. Зеленої (від межі міста), вул. Кутузова (Генерала Тарнавського), вул. Івана Франка, вул. Підвальною, вул. Кривоноса, вул. Опришківською, вул. Бугрова (Кордуби), вул. Богдана Хмельницького, вул. Волинською, вул. Промисловою та вул. Ульянівською (Липинського). До складу Червоноармійського району входило м. Винники.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 27 квітня 1978 року в межі міста Львова було включено землі промислової зони площею 1266,8 га; село Білогорщу Водянської сільради і землі площею 790,8 га з Нестерівського (Жовківського), Пустомитівського і Яворівського районів, які за Генеральним планом міста Львова передбачалося використати під промислове і житлове будівництво. 9 березня 1988 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про розширення меж міста Львова" до складу м. Львова було включено с. Рясне (до 1939 р. - Рясна-Польська) площею 477 гектари. Остаточно до 1998 року в межі міста Львова включено 117,4 кв. км.

У радянські часи (1939 – 1941, 1941 – 1991 рр.) кожен міський район міста Львова мав свою районну раду депутатів трудящих та мав свого депутата в складі Верховної Ради Української СРСР. В кожному міському районі був районний суд, районний відділ внутрішніх справ та ін. Така ситуація зберігалася і у перші роки Незалежності України. Останній раз вибори до районних рад в місті Львові відбувалися у 1994 році, які невдовзі після обрання саморозпустилися.

На початку 1990-х років у місті Львові відбулася перша хвиля декомунізації. Відповідно три міські райони Львова отримали нові назви. Першим нову назву отримав Ленінський район міста Львова – від 11 жовтня 1991 року він став Галицьким районом – таку Постанову прийняла Верховна Рада України . Від 16 травня 1992 року Червоноармійський район міста Львова став Личаківським – перейменування своєю Постановою затвердила Верховна Рада України. Із 3 лютого 1993 року Радянський район міста Львова був перейменований на Франківський, знову ж таки перейменування відбулося Постановою Верховної РадиУкраїни.

Після здобуття Україною незалежності було взято курс на децентралізацію, тобто на істотне розширення прав органів місцевого самоврядування. Зокрема міські ради отримали право на визначення організації місцевого самоврядування в районах міст. Цим правом скористалася Львівська міська рада і в середині 1990-х рр. Районні ради у місті Львові: Галицька, Залізнична, Личаківська, Шевченківська та Франківська були ліквідовані шляхом саморозпуску. В той же час, у населених пунктах, підпорядкованих Львівській міськраді аж до кінця 2020 року діяли Винниківська міська рада, Брюховицька та Рудненська селищні ради та відповідні міський та селищні голови. Президія Верховної Ради України на чолі із Головою Ради Олександром Морозом намагалася відновити роботу районних рад у м. Львові. Відповідна Постанова була прийнята 3 квітня 1995 року .

Із 1995 року замість районних рад у Львові в районах діють районні адміністрації (початково – районні адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів): Галицька, Залізнична, Личаківська, Франківська та Шевченківська. У 2000 році створено іще одну районну адміністрацію – Сихівську. На тепер призначення і звільнення голів районних адміністрацій у м. Львові є повноваженням Львівського міського голови. Призначення і звільнення голів районних адміністрацій відбувається за поданням заступника міського голови із питань житлово-комунального господарства.

Вибори до Верховної Ради України 1998 року проводилися за змішаною системою, коли 50% складу Ради було обрано за партійними списками, а іще 50% у 225 мажоритарних округах. Відповідно, після 1998 року межі виборчих округів вже не відповідали адміністративним межам міських районів Львова і районів Львівської області. Вибори до Верховної Ради України у 2006 і 2007 рр. проводилися лише за пропорційною виборчою системою, але поділ на виборчі округи зберігався, проте вони відігравали чисто технічну роль. Із 2012 року відновлено обрання 50% складу Верховної Ради України за одномандатними мажоритарними округами. Межі виборчих округів не відповідають адміністративним межам міських районів Львова.

У 1979 році почалася активна забудова території Сихівського житлового масиву на територіях, які раніше належали Сихівській сільській раді. Першим кроком було спорудження шляхопроводу над залізницею Львів – Сихів та прокладання вул. Ворошилова (нині – Сихівська). 24 січня 1981 року відбувся урочистий мітинг з нагоди заселення перших житлових будинків у новому житловому масиві на Сихові. Наприкінці 1990-х років у Сихівському житловому масиві проживало вже біля 100 тисяч мешканців, відповідно виникла потреба у створенні іще одного міського району. Відповідно, 10 лютого 2000 року Верховна Рада України постановила «Утворити в м. Львові Сихівський район за рахунок земель Галицького району».

На початку 2000-х рр. Львівська міська рада кілька разів подавала до Верховної Ради України пропозиції, щодо включення до складу міста Львова територій аж до кільцевої дороги. В такому разі територія міста Львова зросла б до 266 кв. км. В перспективі передбачалося приєднання до Львова приміських громад Лисинич (14 на мапі 5), Мурованого (15), Малехова (17), Зубри (20), Сокільників (21), Скнилова (22), Рясна-Руської (25), Зимної Води (26), Підбірців (27), Кам’янополя (28), Сорок-Львівських (29), Дублян (30), Грибовичів (31), Ямполя (32), Чишків (33), Солонки (34), Оброшино (35), Бірків (36) на території до 400 кв. км. Однак приміські сільські ради категорично виступили проти таких ініціатив. Відповідно вдалося домовитися із Зубрянською сільською радою про передачу до складу м. Львова 131,3 гектарів (Б), яка фактично вже була забудована багатоповерховими будинками. Із західного боку міста від Зимноводської сільської ради було долучено 181 гектар (А). Найбільший приріст міської території це землі державного лісового фонду – 1300 га Львівського та Брюховицького (В) та 1862 га Винниківського (Г) лісництв. Землі лісництв не можуть бути передані під забудову.

Львівську міську територіальну громаду створено 17 липня 2020 року шляхом об’єднання Львівської та Винниківської міських рад; Брюховицької та Рудненської селищних рад (всі вони належали до складу м. Львова), а також Лисеничівської сільської ради (включає села Лисеничі та Підбірці) Пустомитівського району; Дублянської міської ради та Малехівської, Грибовицької, Грядівської та Зашківської сільських рад Жовківського району та Рясна-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області. Таким чином до складу Львівської міської територіальної громади входять три міста: Львів, Винники та Дубляни; два селища міського типу: Рудно та 15 сільських населенних пунктів: Великі та Малі Грибовичі, Воля Гомулецька, Гряда, Завадів, Зарудці, Зашків, Збиранка, Лисиничі, Малехів, Малі Підліски, Підбірці, Рясне-Руське та Ситихів. На території Львівської міської територіальної громади створено шість старостинських округів: Брюховицький, Винниківський, Дублянський, Лисиничівський, Північний та Рудненський. Процес створення Львівської МТГ завершено 24 листопада 2020 року.

Мапа Львівської МТГ

Територія Львівської міської територіальної громади межує із Жовківською, Куликівською, Жовтанецькою, Новояричівською, Мурованською, Підберізівцівською, Давидівською, Солонківською, Сокільницькою та Івано-Франківською територіальним громадами. Львівська міська територіальна громада належить до Львівського району Львівської області.

 

Перелік джерел інформації

1. Історія Львова.– Київ: Наукова думка, 1984;

2. Історія Львова в документах і матеріалах. – Київ: Наукова думка, 1986;

3. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: Апріорі, 2009;

4. Мельник І.В. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. – Львів: Центр Європи, 2008;

5. Степанів О. Сучасний Львів. В 700-ліття заснування міста Львова. Друге доповнене видання. – Нью-Йорк: Говерля, 1953.