Садовів або Львів – місто без опозиції? Частина 1. План сталої міської мобільності

 

Цей матеріал я почав писати кілька років тому – іще після місцевих виборів 2020 р. Знову повернувся до цієї теми на початку 2022 р. Після початку повномасштабного нападу росії на Україну вирішив, що це не актуальна в такий час тема. Бо, по перше, місцевий рівень. По друге – піднімається лише пласт проблем в галузі інфраструктури міста. Зараз я зрозумів – писати про такі речі треба…

Преамбула

В цій частині дозволю собі трошки пофілософствувати. Хоча я навчався на механіка по ремонту поліграфічних машин і виготовленню їх деталей, все ж двічі (технікумі та академії друкарства) я вивчав філософію (викладачі п. Юрченко і п. Салаш), також двічі вивчав політологію та соціологію (запам’ятав тільки викладачку із технікуму п. Балич). Більше того – двічі здавав кандидатський іспит із філософії (один – при вступі в аспірантуру, другий – у перший рік навчання, обидва – на відмінно). Реферат із філософії був на тему «Громадське суспільство в Україні» і був високо оцінений п. Лисим та Симоненком, які приймали іспит…

Я маю дуже високо оцінити Андрія Івановича Садового як дуже технологічного політика, який має має потужну та ефективну команду. Андрій Іванович – трохи ліберал, трохи консерватор, трохи соціаліст, трохи шанувальник традиційних цінностей, трохи християнин, але й трохи європеєць… І навіть, як ми це побачили у 2014 р., навіть трохи шанувальник «русскага міра» («Львов гаваріт по русскі»). Це все – у тій пропорції, у якій найбільше подобається виборцю. Андрій Іванович Садовий – дійсно політик нового типу – без виразної ідеології, більше того – навіть без якоїсь програми. Але він вже чверть століття в орбітах місцевої політики Львова, а із приблизно 2006 р. – «немеркнуча зірка» загальноукраїнської політики…Так є. І в цьому винні не тільки і не стільки виборці.

Складових успіху Андрія Івановича Садового багато. В першу чергу – це підконтрольні та симпатизуючі ЗМІ. Досить якісні, хоча і без дуже яскравих журналістських постатей. По-друге – це команда. Про «рать» працівників комунальних підприємств, підконтрольних і залежних від міської ради і особисто Андрія Івановича – промовчу. Він, все ж таки, європейський політик, отож про адмінресурс… Команда Андрія Івановича вміло вибирає певні речі, які потім розкручуються через підконтрольні ЗМІ, а далі ширяться Україною. Це такі теми, як «електронний квиток», комунальний громадський транспорт, а останнім часом – медична тема, яка стосується комунальних лікувальних закладів…

У 2000-ні рр. Андрій Іванович серед політиків загальноукраїнського рівня був чи не найтехнологічнішим… У ті далекі роки іще існували партії, назва яких відповідала політичному спектру (соціалістична та комуністична), хоча вони виявилися консервами відомого виробництва. У ті часи іще існувала велика кількість партій т.зв. «національно-патріотичного» напрямку, які вели між собою непримириму боротьбу. І хоча у 2002 р. Садовий програв «традиційному» кандидату в мери п. Буняку, у 2006 р. він «відігрався». І вже жодного разу не програвав. Чому? Та тому, що Андрій Іванович знає, яким його хоче бачити виборець. І змінюється саме в тому напрямку. І немає, як то кажуть, на то ради. Адже не Садовий винен, що його опоненти не освоїли сучасні політичні технології.

Андрій Іванович вміє вчасно дати задню, коли бачить програшну ситуацію. Так було на президентських виборах-2019, коли він вчасно зняв свою кандидатуру і не «засвітив» свій реальний президентський рейтинг. Не засмутив його і провал кандидатів від «Самопомочі» на парламентських виборах-2019, де по Львову кандидати цієї партії пролетіли, як відомий літальний апарат над столицею Франції.

Андрій Іванович чудово розумів, що відіграється на місцевих виборах. Так власне і сталося. Незважаючи на арифметичну перемогу «Європейської Солідарності» над «Самопоміччю» при виборах депутатів, Андрій Іванович зберіг контроль над містом і отримав крісло мера… Над Львовом на відомому літальному апараті тепер пролетів Олег Михайлович Синютка – колишній перший зам Андрія Івановича, у 2015 – 2020 рр. губернатор Львівщини, а у 2020 р. – кандидат від «ЄС».

Хоча Андрію Івановичу певні особи приписують певні нехороші речі (наприклад його називали «Андрій Доля»), він і далі у фаворі в дуже-дуже чесних європейців. А особливо – євробанкірів. Показова ситуація 2016 р., коли розгорілося протистояння Андрія Івановича із тодішнім Президентом України Петром Олексійовичем Порошенком і у святковий день відкриття трамвая на Сихів відбувалися обшуки в ЛМР. Церемонію відкриття не відвідав тодішній «губернатор» Львівщини О. Синютка, зате відвідали представник ЄБРР в Україні Шевкі Аджунер та представник уряду Німеччини  Юрґен Кайнгорст. І не просто відвідали – ЄБРР узгодили новий кредит і підписали відповідні документи…

Знову ж таки, Андрій Іванович дуже добре відчуває, на які потреби, під які ідеї і т.п. європейці можуть дати кредит, а може навіть і грант. Так виникли, зокрема, ідеї велоінфраструктури, «сталої мобільності» і т.д. і т.п.

Згадаю тут іще про те, як Андрій Іванович і його команда вміло «розкручують» свої проєкти… В тому числі – серійним виробництвом потрібних «експертів»… Беремо, наприклад, випускника спеціальності «дизайн» НТЛУ, розкручуємо його «урбаністичний» бложик в ЖЖ (початково, до речі, російськомовний) із гарними фоточками. І ось – це вже готовий експерт в галузі архітектури, громадського транспорту та ін… Можна зробити «експертом» і людину узагалі без закінченої вищої освіти… Низового клерка міської ради (відділ промоції) «розкручуємо» через соцмережі і ЗМІ по темі «е-квиток» і громадський транспорт – і ось вже готовий експерт… А те, що він і зеленого поняття немає, як насправді працює громадський транспорт Львова – не біда! Зате європейський досвід…

Нинішній Президент України Володимир Зеленський – теж технологічний політик. Мушу визнати – на нього працює професійна команда політтехнологів, соціологів, психологів і т.д. і т.п., яка врахувала досвід помилок «традиційних» політиків. І, звичайно, ж досвід Андрія Івановича Садового, який ось вже 16 років (як Ангела Меркель) втримується на посаді…

Чому так? Перш за все тому, що починаючи із 2015 р. Андрій Іванович в реальності немає опозиції до себе. Формально вона є. І в теперішній каденції (із кінця 2020 р.) навіть має арифметичну більшість. Проте вона не є перешкодою реалізації планів Андрія Івановича. Більше того, часто йому «підспівує».

Мушу таки відзначити, що «свободівці», які були більшістю в ЛМР 2010 – 2015 р. таки вміли псувати кров панові меру. І вони дійсно мали певне альтернативне бачення проблем міста. Недарма їх прихильники пана мера називали «ВО «Сволота»…

На жаль, теперішня опозиція у вигляді «ЄС» на місцевому рівні надто аморфна. В необізнаного складається враження, що всі «єсівські штики» мобілізовані на боротьбу із Зе-командою і на місцевому рівні просто не вистачає багнетів. Обізнаний ж розуміє – Зе-президент далеко, тому не представляє реальної загрози. Чого не скажеш про пана мера, у якого є чимало важелів…

Як для преамбули я вже затягнув… Пора переходити до амбули, тобто викладу основного матеріалу…

 

Амбула 1. План сталої міської мобільності або бачили очі за що голосували…

Львівські урбаністи із орбіт Андрія Івановича Садового дуже пишаються таким документом, як «План сталої міської мобільності», який Львівська міська рада підтримала у лютому 2020 року. Віддали голоси за цей із дозволу сказати «документ» представники як влади, так і опозиції.

Цікаво, що ніхто із депутатів зауважив, що у самій назві документа є певна колізія. Адже слово «стала» означає незмінна, нерухома, константа. А мобільність – це рухливість. Тобто «План сталої міської мобільності» = «План нерухомої міської рухливості»… Хоча, у нас не задумуючись вживають такі штампи, як «сталий розвиток», а словом «план» називають наркоречовину… Тому…

Кілька слів передісторії документу. У 2018 р. Кабінет Міністрів України під керівництвом Володимира Гройсмана вирішив, що всі великі міста України (понад 100 тис. осіб) повинні розробити візію свого транспортно-інфраструктурного розвитку на 30 – 40 років – Комплексну схему транспорту. Відповідна норма була закріплена в обов’язкових до виконання ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», які вступили в силу з 1 вересня 2018 року.

Зазначу – у далекому минулому, іще в радянські часи для Львова розроблялися подібні документи, які ставали частинами Генпланів міста. В останній раз питання розвитку міської транспортної інфраструктури опрацьовувалися у 1970-х та на початку 1990-х рр. На жаль, більшість розроблених тоді пропозицій і досі не втілені в життя (вони стосуються перетворення практично суто радіальної транспортної схеми міста в радіально-кільцеву і формування низки «кілець» навколо центру міста). Власне через ці невиконані «домашні завдання» ми й платимо заторами… Комплексні схеми розвитку транспорту розробляли провідні науково-дослідні та проєктні організації. У 1970-х рр. київський інститут «Діпроміст» розробив для Львова комплексну схему розвитку всіх видів транспорту.  У 1990-х рр. дослідженнями займався Київський автомобільно-дорожний інститут…

Інша річ – сучасність... У Андрія Івановича вирішили «пропетляти» – замість серйозного документу, розробленого на основі наукових досліджень і аналізу транспортної ситуації у місті створити такий собі євро-ерзац, збірник добрих намірів і банальностей – «План сталої міської мобільності». Це, по-перше, дешевше – не потрібно платити кошти науковцям типу «сивочолпроєкт» (неологізм п. Голяка – одного із львівських урбаністів); по-друге це по-європейськи ну і по-третє – на цьому плані до рівня «експерт» можна розкрутити іще певну кількість «молодої гвардії» Садового.

Для того, щоб розробити «План…» створили робочу групу. Представництвом депутатських фракцій, громадських організацій та ін. навіть не запарювалися. Склад робочої групи затвердили не ухвалою Ради, а лише розпорядженням міського голови № 677 від 27 листопада 2018 р. Ось Вам текст цього розпорядження (в редакції розпорядження № 24 від 23.01.2019 р.:

«Відповідно до Протоколу про співробітництво у рамках реалізації проекту «Інтегрований розвиток міст в Україні» між Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) та Львівською міською радою від 26.06.2018:

1. Утворити робочу групу для напрацювання проекту Плану сталої міської мобільності Львова у складі:

А. Білий - заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури, керівник робочої групи

О. Олеськів - аналітик консолідованої інформації комунальної установи Інституту міста, секретар робочої групи

Члени робочої групи:

О. Шмід - директор Львівського комунального підприємства “Інститут просторового розвитку“;

Р. Зубачик - начальник відділу транспортного планування та моделювання Львівського комунального підприємства “Львівавтодор“;

І. Могила - начальник відділу розвитку Львівського комунального підприємства “Львівелектротранс“;

П. Сирватка - начальник відділу інвестиційних проектів Львівського комунального підприємства “Львівавтодор“;

О. Сладкова - начальник відділу урбаністики Львівського комунального підприємства “Інститут просторового розвитку“;

К. Баранюк - головний спеціаліст відділу паркування та організації дорожнього руху управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури;

Ш. Габі - керівник проектів та програм у сфері матеріального/нематеріального виробництва комунальної установи Інституту міста;

О. Шутюк - дизайнер відділу урбаністики Львівського комунального підприємства “Інститут просторового розвитку“.

2. Робочій групі напрацювати проект Плану сталої міської мобільності Львова та інформувати Львівського міського голову про результати напрацювань.

Термін: до 31.10.2019

Відповідальний: керівник робочої групи»… Як бачимо, всі розробники «Плану…» - чиновники або працівники комунальних установ. Тобто – підлеглі пана мера…

Для того, щоб створити «План…» членам робочої групи потрібно було трохи більше року. Вже 13 лютого 2020 р. на пленарному засіданні Львівської міської ради «План сталої міської мобільності» був затверджений ухвалою № 6293 «Про затвердженняПлану сталої міської мобільності м. Львова». За цим посиланням можна познайомитися із цим документом. І після знайомства зробити висновки, що це таке – набір декларацій про наміри (переважно загальновідомий) чи дійсно набір реальних заходів, які дійсно можуть покращити транспорту ситуацію в місті…

Детально аналізувати цей «План…» я не буду – допис у блогу перетвориться на роман. Проаналізую лише одну річ – освіту і досвід авторів цього «документу». На щастя, перелік авторів вказаний у самому документі. Тому все це бачили депутати, які за це голосували.

Отож: 1. Андрій Білий – заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури, керівник робочої групи. За офіційною біографією на сайті ЛМР – випускник Севастопольського національного технічного університету за спеціальністю «Радіотехніка» (2007). Досвід роботи – компанія «Procter & Gamble», від посади інженера до посади керівника відділу забезпечення якості і впровадження ініціатив (2007 – 2011); керівник групи ініціативних компаній «DSSmith» (2012 – 2013); директор із виробництва компанії «Dunapack Packaging» (пакувальна галузь, 2013 – 2016) і нарешті - керуючий партнер консалтингової компанії «Drive Performance». Із літа 2017 до весни 2018 р. – заступник директора ЛКП «Львівелектротранс»;

2. Штефан Габі – керівник проєктів та програм у галузі матеріального/нематеріального виробництва комунальної установи Інституту міста. Докладної біографії цього німця знайти не вдалося. Із його персоною можна ознайомитися в цьому дописі «Твого міста»;

3. Дем’ян Данилюк – наявність вищої освіти встановити не вдалося. У 2013-2016 рр. працював у відділі промоції Львівської міської ради. У 2014 р. «засвітився» під час зустрічі руськомірного «урбаніста» Варламова із «шанувальниками» у Львові (є світлини). Деякий час був штатним (платним) радником міського голови Львова;

4. Роман Зубачик – керівник відділу транспортного планування та моделювання Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» – перший, хто має профільну транспортну освіту – кафедра транспортних технологій НУ «Львівська політехніка». Захистив дисертацію на звання кандидат технічних наук. Тема «Вдосконалення методів забезпечення пріоритетного руху для маршрутних автобусів на вулично-дорожній мережі міста», дата захисту – 11 грудня 2015 р. науковий керівник – доктор технічних наук, професор Вікович Ігор Андрійович,

5. Ігор Могила – керівник відділу розвитку Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» - аналогічно має профільну транспортну освіту (НУ «Львівська політехніка»). Захистив дисертацію на звання кандидата технічних наук. Тема: «Підвищення ефективності функціонування ізольованих регульованих перехресть з адаптивним алгоритмом керування»;

6. Орест Олеськів – аналітик консолідованої інформації комунальної установи Інституту міста, секретар робочої групи. Орест більш відомий нам як начальник Управління транспорту ЛМР. Офіційна біографія тут. Освіта –ЛНУ ім. Івана Франка, факультет міжнародних відносин, спеціальність – країнознавство;

7. Оксана Олійник – керівник офісу проєкту «Інтегрований розвиток міст в Україні» (GIZ) у м. Львові – освіта не встановлена, неможливо встановити через відкриті джерела;

8. Марта Пастух – координаторка проєкту «Інтегрований розвиток міст в Україні» (GIZ) у м. Львові – аналогічна ситуація;

9. Павло Сирватка – керівник відділу інвестиційних проєктів Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» - екс-викладач НУ «Львівська політехніка», його офіційна біографія тут. У 2010 р. отримав диплом магістра за спеціальністю «Менеджмент організацій» спеціалізацією «Менеджмент у сфері туризму та рекреації»;

10. Олександра Сладкова – керівник відділу урбаністики Львівського комунального підприємства «Інститут просторового розвитку», офіційна біографія тут. Випускниця ЛНУ ім. Івана Франка за спеціальностями «Міжнародні відносини» та «Соціологія»;

11. Олег Шмід – директор Львівського комунального підприємства «Інститут просторового розвитку». Львів’янам віком за 40 років він відомий, як журналіст «Post-Поступу», а більш молодим, як вело-активіст. Має закінчену вищу технічну освіту в НУ «Львівська політехніка» (енергетика) та незакінчену вищу за спеціальністю «журналістика» в ЛНУ ім. І. Франка;

12. Олександр Шутюк – дизайнер відділу урбаністики Львівського комунального підприємства «Інститут просторового розвитку». Став відомий, як урбан-блогер у «Живому журналі». Працював у Департаменті розвитку Львівської міської ради. Освіту отримав у Національному лісотехнічному університеті у Львові за спеціальністю «дизайн». Про це він сам повідомив в інтерв’ю.

Отож маємо наступний результат – із 12 авторів «Плану сталої міської мобільності» лише у двох (!) осіб є вища профільна освіта в галузі транспорту та інфраструктури. Іще один (із натяжкою) підходить під категорію «європейський експерт». Все. Решта люди або ні за освітою, ні за досвідом не пов’язані із транспортом та інфраструктурою, або такі, чию освіту і досвід не вдалося встановити. Тобто тільки 25% авторів – це фахівці, а решта…

Хочу спитати депутатів, які голосували за цей документ: чи погодилися б Ви зі схемою лікування, яку призначив консіліум, де лише 25% - лікарі, а решта, в кращому випадку – ворожбити, знахарі та чаклуни? Так чому ж Ви, панове депутати від ЛМР, особливо від опозиції голосували за горе-документ розроблений непрофесіоналами? Ви що, не розуміли, що під реалізацію цієї «творчості» потім будуть виділятися кошти? Питання, напевне, риторичне.

Звертаю особливу увагу ось на який момент: із 10 представників фракції «Блоку Петра Порошенка» (нині «Європейська Солідарність») у Львівській міській раді попередньої каденції за цей «План…» віддали свої голоси Петро Адамик, Роман Грицевич, Остап Доскіч, Юрій Моравецький, Володимир Роп’як, Уляна Пак – 6 із 10. Не голосували: Григорій Козловський, Сергій Івах, Віталій Свіщов та Іван Рудницький. За це, їм, звичайно, дякую!

Не краща ситуація із голосуванням депутатів від ВО «Свобола», які теж декларували опозиційність до Садового та його команди. За «План…» проголосували М. Батюк, А. Гутник, А. Карбовник, Р. Грицишин, М. Лопатчак, А. Рікота та Д. Чунис, тобто 7 із 8 представників політичної партії.

Цікаво, що за «документ» проголосував також офіційний опонент «урбаністів» депутат від УГП Тарас Чолій та навіть лідер «Укропівців» пан Ігор Телішевський.

Із відомих депутатів минулої каденції не підтримали «План сталої міської мобільності» І. Гринда та І. Зінкевич ( «УКРОП»), М. Данилків (УГП), М. Дідух та В. Свінціцький («Народний контроль»), О. Сорочкін («Громадська позиція»).

Загалом із 59 депутатів, що проголосували за «План…» проголосувало 47, утрималося 3 і не голосувало 9.

Отож тепер, коли депутати ЛМР від опозиції будуть піднімати питання будівництва дворівневої розв’язки, підземного переходу, шляхопроводу – тобто тих необхідних місту інфраструктурних об’єктів, які не визнаються «урбаністами», опозиціонерам ткнуть цей «План…» і скажуть – Ви це підтримували…

Із цього я роблю висновок: або по таких ключових питаннях розвитку міста, як транспортна інфраструктура наша опозиція на 100% згідна із Андрієм Івановичем Садовим і його «командою урбаністів», або опозиція на рівні Львівської міської ради просто немає свого бачення розвитку транспортної інфраструктури міста чи не цікавиться цим питанням узагалі. Другий варіант іще більш небезпечний, а ніж перший.

Звичайно, зараз війна. І найбільш важливе – наша перемога. Але слід розуміти і критичну важливість транспортної інфраструктури, в тому числі – для безперешкодного пересування військової техніки по місту (приклад такого пересування ми бачили в Києві). Відповідно – критично важливо мати якісні радіальні вулиці, особливо ті, які переходять в національні та міжнародні траси. Одну із них (вул. Шевченка) через угодовство опозиції ми вже майже втратили. Добре, що Уряд заблокував капітальні видатки. Отож є час проаналізовувати наплановане. І оцінити якість цих робіт.

Далі буде…