Про давні гравітаційні водогони і джерела, із яких пили львів’яни у кінці ХІХ століття

Водозбірник "Прибило" на Погулянці. Світлина В. Гальчинського

Нещодавно краєзнавчий ресурс «Фотографіїстарого Львова» опублікував дві частини мого міні циклу «Із історії Львівського водогону та каналізації» (частина 1 та частина 2). Там я згадував про 16 давніх гравітаційних водогонів Львова. Завдяки польському досліднику Томашу Дивану, я відшукав число 189 газети «Gazeta Lwowska» за 20 серпня 1883 р., де вміщено матеріал, у якому перелічено джерела водопостачання Львова на початку 1880-х рр., а також є інформація про якість води у цих джерелах.

У серпні 1883 р. «Gazeta Lwowska» розповіла читачам про наукові дослідження, проведені міським хіміком доктором М. Дудін-Вонсовичем, який за наказом магістрату протягом кількох місяців провів аналіз води, взятої із водогонів, джерел і криниць у Львові і його околицях. Води із різних джерел, якими користувалися львів’яни на початку 1880-х рр. хімік поділив на чотири групи:

1) Вода, цілком придатна для пиття і для всіх побутових потреб;

2) Вода, що за якістю належить до розряду кращих вод;

3) Вода, непридатна для пиття та побутового використання;

4) Вода абсолютно непридатна для пиття і побутового використання, а то й шкідлива для здоров'я людини.

Воду, цілком придатну для пиття та всіх побутових потреб, відповідно до дослідження Дудін-Вонсовича, львів’яни отримували із францисканського водогону на Погулянці; із венглінського водогону на Погулянці та із водогону Карковського на вул. Зеленій. Із двох останніх водогонів була найкраща у Львові вода. До першої категорії також належали води із джерела в Голоску «Під дібровою», праворуч від дороги, при вигоні; із джерела в Голоску, яке належить пану Яновському, ліворуч від дороги (але джерело треба почистити); вода із джерела «Залізної води» із яру біля маєтку Кузьмінських, із джерела в Снопкові пана Карловича. Останнє джерело п. Дудін-Вонсович зарахував до найкращих джерел у всій околиці Львова. Досить хорошу воду мало т.зв. Громадське джерело.

До категорії кращих вод міський хімік відніс воду із водозбірника на Вульці у маєтку Моріса Дубса, але зазначив, що джерело має бути очищеним (У 1885 - 1886 рр. із джерел в колишньому маєтку Дубса була влаштовано т.зв. "Вулецький водогін", останній гравітаційний). Також до цієї категорії віднесено воду із криниці при вулиці Св. Софії, 20 (частина вул. Івана Франка) та воду із джерела у Стрийському парку. На цьому Дудін-Вонсович завершив перелік джерел смачної і здорової води.

До категорії вод, непридатних для пиття та господарсько-побутового викоритання Дудін-Вонсович відніс такі води: воду із саду політехнічної школи (територія НУ «Львівська політехніка), в будівлі хімічної лабораторії і головному корпусі політехнічної школи; води із свердловин в Білогорщі; у колодязі жіночої в’язниці Марії Магдалини; т.зв. «Запіярські джерела» (територія сучасної обласної лікарні) які поєднуються із Домініканським джерелом і подають воду до криниць на вулицях Піярів, Скржинського та ін.; джерело Личаківське, яке забезпечує водою загальний шпиталь (нині Львівська обласна клінічна лікарня) та вул. Личаківську; джерело Домініканське, яке дає воду в криниці на вул. Валовій та Підвальній, у військовий шпиталь, в будинок намісництва та до монастиря отців домініканів, джерело «Маржак» при вул. На Рурах (нині – Костя Левицького) та Стрийське джерело біля старої рогачки.

Води «зовсім непридатні для пиття і побутового використання, а ще шкідливі для здоров’я», відповідно до дослідження, містилися у першій свердловині в Білогорщі з боку лісу; в джерелі Менделя Шютца на вул. Шпитальній та далі у викопаних колодязях; в джерелах на вул. Панєнській, 8 та на вул. Коритній біля міської школи; у маєтності 9 при вул. Джерельній; на вул. Шпитальній біля єврейької лікарні; на ділянці 9 на вул. Сонячній (Куліша); у маєтку «Клоновка» на вул. Курницькій; в маєтку пана Ундерка при вул. Городоцькій та в будинку сейму.

Тут треба також долати, що окремі джерела і старовинні водогони в кінці ХІХ століття ставали причиною зараження львів’ян важкими інфекційними хворобами. «Gazeta Lwowska» 20 листопада 1900 р. писала про ймовірний зв’язок між т.зв. «Домініканським» водогоном і спалахом тифу. Хоча прямого зв’язку між водою із Домініканського водогону та спалахом тифу не було доведено, 2 листопада 1900 р. влада міста Львова припинила подачу води водогонами Домініканським та Чімірським. Після цього кількість хворих пішла на спад. Було відстежено зв’язок із спалахом тифу у 1893 р. та т.зв. «Домініканським» водогоном: в результаті обстеження виявилося, що його водозбірник знаходився близько до вигрібної ями. Відповідно водогін було зупинено, воду скеровано у каналізацію. У 1896 р. було самовільно, без дозволу влади міста відновлено роботу домініканського водогону.