Невдалий транспортний проєкт із гучною назвою або «Generalny omnibus Lwowski» (1892

Першим міжміським громадським транспортом Львова були кінні поштові диліжанси (т.зв. «цісарські вози») – такий транспорт з’явився в кінці XVIII століття, коли Галичина потрапила до складу Австрійської імперії. Візницький промисел з’явився у Львові в 1830-х рр., кінний трамвай – у 1880 р. Коли у Львові з’явилися перші омнібуси – достеменно невідомо, адже скоріш за все це були нетривалі проєкти. Менше двох із половиною років проіснував і «Генеральний Львівський омнібус», про який сьогодні піде мова.

Перший міжміський громадський транспорт прийшов до Львова у 1775 р. У той рік було запущено регулярну поштово-пасажирську лінію Львів – Відень, якою курсували диліжанси («цісарські вози»), запряжені шестіркою коней. Відстань від Львова до Відня, а це біля 800 кілометрів, поспішні диліжанси долали 4 доби і 10 годин, звичайні – протягом майже тижня. Коней, впряжених у «цісарські вози», змінювали через кожні 40 – 60 кілометрів на поштових станціях, розташованих вздовж маршруту. У 1830-х рр. між головними містами Галичини та Буковини – Львовом і Чернівцями двічі на тиждень курсували «цісарські вози». В Коломиї пасажирів диліжансів годували «нічним перекусом». Маршрут диліжансу Львів – Чернівці проходив через Стрий та Станіславів (Івано-Франківськ). У 1850 – 1860-х рр. на Галичині було створено широку мережу маршрутів «цісарських возів». Вони сполучали містечка Галичини із залізничними станціями.

Омнібус, фактично, це міський варіант диліжанса – різновид безрейкового громадського транспорту на кінній тязі. Серед істориків громадського транспорту точаться суперечки про те хто і де організував курсування омнібусного транспорту. Є дані, що багатомісні екіпажі почали використовуватися у Парижі в 1662 р. за короля Людовика XIV. Проте невідомо, чи такі екіпажі курсували за усталеними маршрутами.

Регулярний рух омнібусів розпочався в другій половині 1820-х рр. За однією із версій, перше регулярне омнібусне сполучення було організовано у французькому місті Нанті відставним офіцером Станісласом Бодрі. Він відкрив на околиці міста млин для борошна, а поруч із ним – лазню, яка опалювалася відходами зерна. Щоб доставляти клієнтів до лазні із центру міста він запустив курсування багатомісного екіпажу – омнібусу. Власне назва «омнібус» пішла від тої назви, яку Бодрі дав транспортному засобу – «voiture omnibus», тобто «візок для всіх». У серпні 1929 р. у львівській «Газеті Львівській» у числі 189 була опублікована стаття «Століття омнібусу», в якій стверджувалося, що перший в світі омнібусний маршрут був запущений англійським підприємцем Джоном Шилібіром. Днем народження омнібусу в статті названо 4 липня 1829 року, перший омнібус курсував між центром Лондона (Сіті) та Паддінгтоном. Перші лондонські омнібуси були запряжені трійкою коней і могли перевозити до 22 пасажирів. Вони виявилися неповороткими, отож потім почали використовуватися менші екіпажі на 12 пасажирів. У 1833 р. в якості експерименту в Лондоні почали курсувати омнібуси із паровим приводом. Але вони виявилися непрактичними, тому і не прижилися. У липні 1929 р. у Лондоні відбулося святкування 100-річчя автобусного транспорту. У Нью-Йорку омнібуси з’явилися у тому ж 1829 р., що і у Лондоні. Організатором руху омнібусів у Нью-Йорку був підприємець Абрахам Брауер. Наступного року омнібуси з’явилися в Філадельфії, у 1835 р. – в Бостоні, а у Балтиморі в 1844 р. У Австрійській імперії перші омнібуси почали курсувати у Відні.

Коли перші омнібуси з’явилися у Львові – достеменно невідомо. Вочевидь, перші спроби запуску такого транспорту, організовані приватними підприємцями, були епізодичними. Довше всього – біля двох із половиною років – пропрацював т.зв. «Генеральний Львівський омнібус». Але й він не витримав конкуренції із кінними та електричним трамваєм.

Підприємство під гучною назвою «Генеральний Львівський омнібус» (Generalny omnibus Lwowski, або Jeneralny omnibus Lwowski) заснував підприємець Тадеуш Уманський. Запуск омнібусних маршрутів був анонсований у числі 137 від 17 травня 1892 р. газети «Kurjer Lwowski»: «Омнібуси у Львові. У другій половині наступного місяця (червня) один із мешканців Львова відкриває у місті підприємство омнібусів за зразком Віденського генерального товариства омнібусів. За планом маршрути мають охоплювати окрім центру міста та залізничних станцій і передмістя – Жовківське, Янівське, Новий Світ, Стрийськ, Личаківське а вулицю Пекарську. Останню за умови, що поліція дозволить омнібусам із Личакова після обіду повертатися через вул. Пекарську.

Тариф має бути секційним (диференційованим), маршрути мають бути поділені на три секції: внутрішню (центр міста), середню та зовнішню. Ціни, затвердження яких залежить від намісництва, мають становити 4 центи в ІІ класі і 5 центів в І класі за проїзд особи в межах однієї секції.

Омнібуси мають бути виготовлені одним із підприємств Відня (чому не вітчизняним?), новітньої конструкції, мають 14 місць для сидіння і 4 місця для стояння, окрім кучера та кондуктора.

Рух омнібусів влітку передбачається із 7 години ранку до 11 години пополудні. Перший маршрут має сполучити площу Галицьку та парк Кілінського, а далі – із вокзалу до Ринку і далі до Личакова…». Газета зазначала

Перший маршрут омнібусу було запущено 1 липня 1892 р., він сполучив Галицьку площу та парк Кілінського (Стрийський парк). В центрі кінцева зупинка омнібусного маршруту була розміщена біля будівлі Іпотечного банку. У числі 158 від 14 липня 1892 р. «Gazeta Lwowska» писала: « 1 липня Генеральний Львівський омнібус після кількох днів пробної їзди запустив повноцінний рух на маршруті між Галицькою площею та парком Кілінського. Траса маршруту поділена на дві секції: від Галицької площі до перехрестя вул. Міколая і Зиблікевича, а відтам до парку – друга. Проїзд в межах однієї секції в І класі коштує 5 центів, а у ІІ – 4 центи; у межах двох секцій – 10 і 8 центів відповідно. Для дітей у супроводі дорослих, які сидять на руках, не оплачували проїзд. Ці тарифи були тимчасовими, адже їх іще мали затвердити у Цісарсько-королівському намісництві. Зупинка омнібуса розташована на Галицькій площі біля будинку Іпотечного банку, а біля парку Кілінського поруч із церквою Св. Софії. Омнібуси зупинялися на вимогу публіки, де є для цього можливості. Омнібуси відправляються з кінцевих станцій кожні 30 хвилин із півдев’ятої ранку і до одинадцятої вечора. При потребі інтервал мав скоротитися до 20 хвилин.

Після прибуття більшої кількості омнібусів в середині місяця має розпочатися рух між залізничним вокзалом, Ринком і Личаковом… Із двох запланованих трас компанія вибрала дорогу від Ринкової площі через вулиці Ягеллонську (Гнатюка), Міцкевича (Листопадового Чину), Красіцьких (Огієнка) та Городоцьку до залізничної станції. Влада наполягала на русі омнібусів через вул. Леона Сапіги (Бандери). Лінію на Новий Світ мали запровадити до весни наступного року. Що стосується лінії до Личакова, то компанія готова розпочинати рух на цій лінії одразу після надання дозволу на повернення частини омнібусів через вул. Св. Петра (Мечникова) та Пекарську до центру міста, щоб забирати пасажирів із кладовища. Відомо, що проїзд вулицею Пекарською у час похоронів заборонений. Омнібусна компанія подала прохання про звільнення від забороно, зобов’язуючись в разі зустрічі процесії зупинити омнібус до закінчення похорону. Питання омнібусів іще має обговорити міська рада, постанову якої, як і положення про омнібуси має затвердити намісцництво».

27 липня 1892 р. газета «Gazeta Lwowska» у числі 170 повідомила, що від 26 липня 1892 р. почалося курсування омнібусів за маршрутом пл. Ринок – пл. Галицька – Личаків до церкви Св. Петра і Павла.

Крім цього 28 червня 1892 р. («Gazeta Lwowska», ч. 145) почалося курсування приміського омнібусу Маріївка – Львів (Галицька площа). Цей омнібус виконував чотири оборотні рейси. Відправлення із Маріївки (Винниківське озеро) о 8 годині ранку, у 2 годині пополудні, о 04:15 пополудні та 8 годині вечора. Відправлення омнібусів зі Львова о 11:45, 03:15 пополудні, 05:45 і 09:00 вечора. Про омнібус до Маріївки писала також українська газета "Діло": "Омнібус заведеня водолїчничого "Маріївка" буде курсувати від дня 13 н. ст. серпня з таким розкладом їзди: Виїзд зі Львова (площа Галицка) що день о годинї 4-ій з полудня і 8-ій вечером; з "Маріївки" о годинї 2½ з полудня і 7-ій вечером". Цей омнібус не належав до "Генерального омнібусу Львівського".

Реклама курорту "Марйовка" (Маріївка)

27 вересня 1892 р. в ч. 220 «Gazeta Lwowska» повідомила про зміну траси руху омнібусів від пл. Ринок в напрямку вокзалу. Омнібуси курсували вулицями Ягеллонською (Гнатюка), Коллонтая (Менцинського), Казимирівською (нижня Городоцька до церкви Св. Анни) та Городоцької в обхід площі Голуховських (Торгової). Це було пов’язано із тим, що управління кінного трамвая заборонило проїзд омнібусів через пл. Голуховських, тобто виступило проти взаємного дублювання маршрутів.

Сталося так, що підприємство кінного омнібуса Тадеуша Уманського не витримувало конкуренції навіть із кінним трамваєм Трієстинського трамвайного товариства. Відповідно, власник змушений був економити на усьому, в тому числі і на харчуванні для коней. У ч. 106 від 16 квітня 1894 р. «Kurjer Lwowski» повідомила про те, що утриманням коней «Генерального омнібусу» зацікавилися у Галицькому товаристві захисту тварин.

У жовтні 1894 р. підприємець Уманський для того, щоб збільшити пасажиропотік омнібусів вирішив знизити вартість проїзду. Із 16 жовтня 1894 р. вартість проїзду однієї секції в І класі вартувала 3 центи, а у ІІ класі – 2 центи. Проїзд в межах усього маршруту Личаків – Вокзал вартував 9 центів у І класі і 6 центрів – у ІІ. Вартість проїзду від Каси ощадності до вокзалу вартувала 5 центів у І класі і 4 центи в ІІ.

Запуск курсування електричного трамвая на Личаків в кінці жовтня 1894 р. фактично поставив хрест на омнібусному підприємстві, адже за рівнем комфорту поїздка в омнібусі, який котився по брукованим вулицям, значно поступалася поїздці в трамваї, який котився по металевим рейкам. У січня 1895 році Тадеуш Уманський оголосив про банкрутство підприємства і продав 12 омнібусів підприємству кінного трамвая. Щодо коней, то як писали тодішні газети, це були не тварини, а «кінські скелети».

Так закінчилася історія підприємства із гучною назвою «Генеральний Львівський омнібус».

Треба зазначити, що окрім Львова кінні омнібуси курсували також і у Чернівцях. Там вони з’явилися у 1905 р. Омнібусні маршрути працювали у верхній частині міста, а крім того – на лівий берег Пруту до Садгори. В місті було 14 омнібусів (вживані із Відня) із №№ 1 – 12 і 14 – 15. Початково планувалося створити в Чернівцях цілу мережу маршрутів омнібусів, та до 1906 р. допрацювала тільки лінія на Садгору. Цей маршрут працював до 1914 р. Основною перепоною розвитку омнібусів в Чернівцях став складний рельєф міста.

Перелік джерел інформації

1. Тархов С.А. Історія Львівського трамвая. – Львів: УПІ ім. І. Федорова, Фенікс ЛТД, 1994;

2.Тархов С.А. Історія міськелектротранспорту Чернівців. – Чернівці: Прут, 1997;

3. Szajner J., Rechlowich M. Tramwaje Lwowskie 1880 – 1944. – Lodz: Ksiezy Mlyn, 2020;

4. Збірка оцифрованих номерів «Gazeta Lwowska» за 1811 – 1939 рр. на сайті Ягеллонської цифрової бібліотеки - https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/12858#structure

5. Збірка оцифрованих номерів «Kurjer Lwowski» за 1885 – 1918 рр. на сайті Австрійської національної бібліотеки - https://anno.onb.ac.at/cgi-content/anno?aid=klw