Кривчиці, Яловець, Професорська колонія, На Горах, Підгори – околиці міста Львова

Кривчиці на мапі Великого Львова 1939 року.

У моєму свідоцтві про народження записано, що я народився у місті Львові. Однак у роки мого дитинства та й навіть зараз від сусідів, особливо старшого покоління, можна почути «Йду до міста». Справа в тому, що місцевість обабіч вулиці Тракт Глинянський, яку йменують Малі Кривчиці (на противагу Великим Кривчицям обабіч Дороги Кривчицької) аж до 1962 року не входила до складу міста Львова – вона належала до Кривчицької сільської ради Новояричівського району Львівської області. Як згадує моя мама, яка мешкає в районі Кривциць практично від народження, у повоєнні роки межа міста проходила по залізниці Підзамче – Личаків – Дріждзавод до залізничного переїзду на вул. Тракт Глинянський, а далі межею міста була ця вулиця (приблизно до сучасної вулиці Курінної). Відповідно, будинки, які знаходяться із лівої (непарної) сторони вулиці Тракт Глинянський належали до міста Львова. А наш будинок, який знаходиться з правої сторони цієї вулиці, до міста вже не належав. Таким чином у 1950-х рр. подруга моєї мами Дарина Сікачовська була львів’янкою, а моя мама – ні… Лише у 1962 році територія сіл Великі і Малі Кривчиці була включена до складу міста Львова…

Перша згадка про село Кривчиці поблизу міста Львова датується 1447 роком, хоча за даними археологічних розкопок в цій місцевості люди селилися із давніх давен, поселення існувало тут іще в дохристиянські часи. Чому саме поселення називалося Кривчиці точної відповіді немає. Можливо назва походить від т.зв. «Кривого лісу», який ріс на пагорбах. Видатний український історик І. Крип’якевич називав Кривчиці одним із найдавніших підміських сіл Львова.

Територія громади села Кривчиці на межі ХІХ і ХХ століття межувала із Личаківським (Бродівським) передмістям Львова. В районі перехрестя сучасних вулиць Личаківської та Пасічної знаходилася Личаківська рогачка. На мапі Львова 1910 року  показана межа міста і громади Кривчиць, яка проходила по сучасній вулиці Пасічній і межі Личаківського парку (цей парк також носив ім’я Бартоша Главацького, пам’ятник якому встановлений в цьому парку). В ті часи вулиця Личаківська в межах громад Кривчиці, Яловець та Лисиничі носила назву «Дрога до Злочева».

Місцевість в районі вулиць Яричівська, Козацька, Кошова та Табірна на мапі Львова 1910року позначена, як «На горах». Тут у 1648 і 1655 рр. табором стояли козацькі війська під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Власне через перебування на кривчицьких полях козацьких військ і отримали свої назви вулиці колишніх Кривчиць: Козацька, Кошова, Табірна та Бівакова (колишня назва сучасної вулиці Голинського). Також на згадку про козацькі табори на кривичицьких полях назву «Табори» носить назву місцевість із лівої (непарної) сторони вулиці Глинянський Тракт на схід від сучасної вулиці Богданівської.

Великі Кривчиці – це поселення обабіч сучасної вулиці Дорога Кривчицька, а Малі Кривчиці – обабіч сучасного Тракту Глинянського. Глинянський Тракт аж до 1933 року носив назву «Дорога до Кривчиць». На території громади Кривчиці, яка тягнулася вздовж сучасної вулиці Пасічної приблизно до сучасної вулиці Медова Печера, знаходилися поселення На Пасіках, т.зв. «Ліс горний», а також Казарми кінноти оборони краю, які знаходилися на теренах сучасного 28-го авторемонтного заводу. Зі сходу громада Кривчиці межувала із територією громади Лисиничі та поселенням Ялівець. Село Лисиничі іще старше за Кривчиці – перша згадка про нього датується 1411 роком. Також Кривчиці межували із громадою Знесіння.

Місцевості Яловець та На Горах на мапі Львова 1910 р.

Поселення Ялівець за мапою Львова 1910 року знаходилося обабіч вулиці Личаківської. Його територія простягалася до сучасного Глинянського тракту та локальної залізниці Львів – Личаків – Підгайці.

У другій половині 1900-х років по території громад Кривчиці та Лисиничі пройшла локальна залізниця Львів-Підзамче – Потутори – Підгайці. В межах Львова та Кривчиць через значну різницю висот між станціями Підзамче та Личаків колії проклали серпантином, отож тогочасні гострослови назвали залізницю «Морським змієм, що звивається». Сама станція Личаків опинилася на території міста Львова. Станція мала три колії. У 1914 році до станції Личаків було прокладено трамвайну колію, яка існувала до 1936 року. До станції Личаків у 1925 – 1936 рр. курсував трамвай маршруту № 8.

Станція Личаків у 1929 році

Неподалік станції Личаків виник квартал, який носить назву Професорська колонія. Тут – вузькі бруковані вулички. Обіч цих вуличок – вілли, збудовані у 1920-х – 1930-х рр. В цих вілах мешкали достатньо забезпечені люди, серед яких і вчителі та викладачі («професори»). Окрім Професорської була також і Робітнича колонія (обіч сучасних вулиць Кривчицька Дорога, Втіха та Березова).

На території громади Лисиничі на мапі 1910 року позначено поселення «На гостинцю», залізничний пристанок (платформу) Лисиничі, а також бровар Грунда (нині – дріжджовий завод «Ензим»). Далі починалася територія, що належала місту-супутнику Львова – Винникам. Обіч сучасної вулиці Личаківської знаходилося поселення Гори (Підгори) та хутір Лисиничі.

У 1931 році частина земель громади Кривчиці разом із поселенням Яловець було приєднано до міста Львова. Зокрема до складу міста увійшли Професорська і Робітнича Колонії. Нову межу міста можна побачити на мапі Львова 1939 року Межею Львова та громади Лисиничі стала вулиця Букова (вона і досі носить цю назву), ділянка локальної залізниці Львів – Підгайці (в межах перегону Личаків – Винники), вулиця Тракт Глинянський, а далі – знову залізниця Львів – Підгайці, але вже в межах перегону Підзамче – Личаків.

1 серпня 1934 року польською адміністрацією було створено гміну Кривчиці (Кшивчице) із центром в однойменному селі. До складу цієї гміни входили сільські громади Великих та Малих Кривчиць, Лисинич та Підбірців. Площа території гміни – 26,35 кв. км. На теренах гміни налічувалося 1015 будинків.

У 1942 році німецька окупаційна адміністрація включила терени гміни Кривчиці до складу міста Львова. Ця територія була включена до VIII дільниці Вайнберг. У 1944 році радянська окупаційна адміністрація скасувала приєднання Кривчиць, Лисинич та Підбірців до складу міста Львова. Малі та Великі Кривчиці стали частиною спочатку Винниківського, а потім Новояричівського району Львівської області. Села Лисиничі та Підбірці аж до початку 2020-х рр. належали до Лисиничівської сільради Пустомитівського району Львівської області.

Винниківський район Львівської області був створений 10 січня 1940 року, його центром стало місто Винники. Від 26 вересня 1959 року, відповідно до рішення Львівського облвиконкому, м. Винники було включено до складу міста Львова, автоматично було ліквідовано Винниківський район Львівської області. Села Малі та Великі Кривчиці відійшли до Новояричівського району Львівської області.

У кінці 1950-х років почалося приєднання приміських громад до складу м. Львова. Відповідно до рішення Львівського облвиконкому від 27 квітня 1955 року до складу міста Львова було включено територію площею біля 1200 га, зокрема хутір Лисиничі із автобазою та дріжджевим заводом, а також с. Козельники Винниківського району (88,8 га). 6 червня 1957 року Львівський облвиконком прийняв рішення про долучення до м. Львова смт. Брюховичі, яке до того було райцентром Львівської області у 1940 – 1957 рр. Від 2 квітня 1958 року до складу міста Львова приєднано населені пункти Гори (обіч сучасної вул. Личаківської), Кам’янка, Нові Збоїща та Колонія. Рішенням Львівського облвиконкому від 26 вересня 1959 року Львівській міськраді підпорядковано м. Винники. 13 червня 1962 року Львівський облвиконком приймає рішення про приєднання до міста Львова сіл Скнилівок, Підсегнівка та Сихів Пустомитівського району; сіл Старі Збоїща, Великі Кривчиці та Малі Кривчиці Новояричівського району. Із 10 січня 1963 року до складу міста Львова включено селище Рудне.

Після включення до складу міста Львова у 1962 – 1969 рр. територія колишніх сіл Великі та Малі Кривчиці, Колонія, Гори та хутору Лисиничі була включена до складу Шевченківського району міста Львова. 23 травня 1969 року указом Президії Верховної Ради Української РСР за рахунок територій Ленінського та Шевченківського районів міста Львова було створено Червоноармійський район міста Львова, частиною якого стали території згаданих вище сіл та місто Винники. Із 1990 року район перейменовано у Личаківський – на згадку Личаківського передмістя м. Львова.

Вулиця Дорога Кривчицька. 1960 р. Світлина Ю. Дороша із колекції Романа Метельського

На момент включення до складу міста Львова на території сіл Малі та Великі Кривчиці практично не було впорядкованих вулиць і доріг із твердим покриттям. Виключенням була вулиця Богдана Хмельницького (із 1962 р. – Богданівська), яка мала тверде покриття із колотого каменю. Ця вулиця простягалася від переїзду на залізниці Львів – Сапіжанка до перехрестя із вул. Тракт Глинянський – т.зв. «Двох стовпів». Назва «Два стовпи» походить від двох бетонних блоків розміром 2 х 2 х 4 метри, які німці встановили тут у 1944 році, щоб перекрити дорогу до Львова радянським танкам. Один із цих «стовпів» досі лежить обіч насипу вже недіючої залізниці Львів – Личаків – Чортівська скеля, яка є залишком локальної залізниці Львів - Підгайці, яку німецькі окупанти зруйнували перед відступом у 1944 році, а радянські окупанти так і не відновили. Отож, основним транспортом для мешканців Кривчиць був трамвай маршруту № 2, який мав кінцеву зупинку на розі вулиці Леніна (нині Личаківська) та проспекту Ленінського Комсомолу (нині вул. Пасічна) у вигляді розворотного трикутника. Крім того, вулицею Личаківською повз дріждзавод із 1959 року курсували автобуси маршруту № 6 вул. Валова – м. Винники.

Вул. Дорога Кривчицька. Початок 1960-х рр. Світлина Юліана Дороша із колекції Романа Метельського

Дорога Кривчицька та частина вул. Глинянський тракт отримали тверде асфальтове покриття в другій половині 1960-х років. Тоді ж тут почав курсувати громадський транспорт. До Великих Кривчиць курсував автобусний маршрут № 10 вул. Шевченка (Кам’янка) – Великі Кривчиці. Вулицями Богданівською та Глинянський тракт курсували автобуси кільцевого маршруту № 19 вул. Валова – вул. Леніна (Личаківська) – Кривчиці – вул. Силікатна (Пластова) – вул. 700-річчя Львова (пр. Чорновола) – вул. Валова. Автобусні маршрути №№ 10 і 19 можна побачити на туристичній мапі Львова 1970 року.

У вересні 1966 року обіч вулиці Тракт Глинянський на межі міста Львова було створено Львівську овочеву фабрику, що спеціалізувалася на вирощування овочів у теплицях та їх переробці. Пізніше підприємство отримало назву «Агрофірма «Провесінь». Поруч із цим підприємством розпочалося будівництво багатоквартирних будинків. Відповідно, вулиця Тракт Глинянський була впорядкована і отримала тверде покриття аж до села Лисиничі. В середині 1970-х років до села Лисиничі почав курсувати автобус маршруту № 72 вул. Мечникова – с. Линичі. Трохи пізніше запущено автобусний маршрут № 110 вул. Леніна (Личаківська) – с. Підбірці. Автобусний маршрут № 72 є на туристичній карті Львова із 1976 року. 

Щодо промисловості на теренах Кривчиць і Лисинич, то відомо про цукроварню в Кривчицях, яка працювала іще в 1830-х рр. Наприкінці ХІХ століття при дорозі на Золочів (кінець сучасної вул. Личаківської) було збудовано бровар Грунда, який за радянських часів був перетворений в Львівський дріжджовий завод, нині – «Ензим». На територіях, що на початку ХХ століття належали до громади Кривчиці в радянські роки працювала низка підприємств. Зокрема поруч із залізничною станцією Личаків розмістився завод «Теплоконтроль» (потім – «Мікроприлад»). На території колишніх казарм розмістився 28-й військовий авторемонтний завод. Між вулицями Тракт Глинянський та Личаківська розмістилися автобаза, а ближче до залізничного переїзду – овочева база. Між залізницею, вулицями Тракт Глинянський та Табірною іще із 1950-х років розміщувався піонерський табір, який потім був перетворений на санаторій-профілакторій Львівського автобусного заводу. В 2000-х роках на цій території «Галбуд» збудував багатоповерхові будинки.

Бровар Грунда, заснований в кінці ХІХ століття. Зараз - дріжджовий завод "Ензим".

В районі колишнього села Гори, за адресою вул. Леніна (Личаківська), 233 до кінця 1980-х років знаходилося доросле поліклінічне відділення 6-ої міської клінічної лікарні. Цю поліклініку було укрупнено, кабінети лікарів та процедурний кабінет були перенесені у нову будівлю на вул. Медова Печера, 1. У будівлі по вул. Личаківській, 233 у 1990-ті рр. знаходилося відділення фтізіопульмонології. У 1980-ті рр. в районі Професорської колонії діяла клінічна лабораторія поліклініки 6-ої міськлікарні та жіноча консультація. Також в районі Професорської колонії було відділення клінічної лікарні Львівської залізниці.

Церква Св. Пророка Іллі на вул. Дорога Кривчицька. Сучасне фото

Мурована церква Св. Іллі в селі Великі Кривчиці обіч сучасної Дороги Кривчицької відома із XVII століття. Цей храм був початково дочірньою церквицею парафіяльної церкви Вознесіння Господнього на Старому Знесенні. Є дані, що підвалини церкви датуються ХІІІ століттям. Припускають також, що на цьому місці в дохристиянські часи було капище Перуна [1]. На захід від церкви височіє гора Хомець. Іще один храм – колишній костел Воздвиження Чесного Хреста постав біля перехрестя вулиць Дорога Кривчицька і Богданівська у 1930-х роках. За радянських часів церква Св. Іллі була діючою (православною), костел закрили і використовували як склад.

Костел Воздвиження Чесного Хреста в Кривчицях. 1930-ті рр.

У 1989 р. церква Св. Іллі відійшла до греко-католицької громади, а колишній костел – до православної громади Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), яка утворилася восени 1989 року. Парохом громади УАПЦ був отець Йосиф Чабан, який ініціював перетворення закритого костелу в православну церкву. Перетворення костелу на православну церкву підтримала і римо-католицька парафія. Ксьондз Людвік Криницький гостинно зустрів такий намір: «Бог у нас один, єдиний і римо-католики не будуть пред’являти претензій до цього приміщення, яке громада православних бажає використати для проведення своїх літургій. Адже краще буде, коли в ньому відбуватиметься молитва до Господа Бога, ніж коли буде руйнуватися. Тож нехай громада користується приміщенням», – зробив висновок отець. – «Нехай Вас Бог благословляє в цьому». Свою згоду він задокументував 8 серпня 1990 р. відповідною запискою. Реконструйований храм було посвячено начесть Різдва Пресвятої Богородиці. Після надання томосу православна громада Кривчиць перейшла до Православної Церкви України (ПЦУ).Отець Йосип Чабан був настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці протягом більше 30 років, помер він наприкінці 2020 року. Зараз парохом є його син.

Парафіяни церкви Різдва Пресвятої Богородиці. 1991 р.

Обіч вулиці Богданівської на вул. Іванова Гора, 3 у 2000-ні рр. постав іще один храм – Церква Усіх Святих УГКЦ. В районі багатоповерхових будинків на вул. Тракт Глинянський, 163/20 розташований православний храм Св. Апостола євангелиста Луки, який належить до ПЦУ.

Кривчицький цвинтар розміщений обіч вулиці Тракт Глинянський між будинками №№ 137 і 141. Нові поховання тут зараз заборонені – дозволене тільки підхоронення.

Перелік джерел інформації

1. Мельник І.В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки та інші особливості королівського столичного міста Галичини. - Львів: Центр Європи, 2008. - 334 с.;

2. Історія Львова в документах та матеріалах. - Київ, Наукова думка, 1986.