Львів за Личаківською рогачкою в радянські часи
Личаківська
рогачка, яка вказувала межу міста Львова, в кінці ХІХ століття знаходилася
трохи нижче перехрестя сучасних вулиць Личаківської та Пасічної. Територія на
схід від Личаківської рогачки належала до громади Кривчиць, а також до
поселення Яловець. У цьому дописі я спробую розповісти, які об’єкти
промисловості, охорони здоров’я та медицини були в радянські часи за
Личаківською рогачкою.
На підвищенні, у Личаківському парку біля розворотного кільця трамваю № 2 стоїть будинок, що має адресу вул. Личаківська, 148. Побудований він іще на початку ХХ століття – накарті 1922 року цей будинок позначено як «Рогачка Личаківська». За радянських часів в цьому будинку знаходилися освітні заклади. Із 1950-х років тут розмістилася вечірня школа робітничої молоді № 12, а пізніше – Дитячо-юнацька спортивна школа № 7, яка в цьому будинку знаходиться донині.
На підвищенні, у Личаківському парку біля розворотного кільця трамваю № 2 стоїть будинок, що має адресу вул. Личаківська, 148. Побудований він іще на початку ХХ століття – накарті 1922 року цей будинок позначено як «Рогачка Личаківська». За радянських часів в цьому будинку знаходилися освітні заклади. Із 1950-х років тут розмістилася вечірня школа робітничої молоді № 12, а пізніше – Дитячо-юнацька спортивна школа № 7, яка в цьому будинку знаходиться донині.
![]() |
Передача символічних ключів від міста Львова російським військовим. Вересень 1914 р. На задньому плані - будівля СШ № 63, вул. Личаківська, 179 |
Далі із парної сторони
вулиці Леніна (Личаківської) аж до рогу вулиці Голинського (Бівакової)
тягнуться виробничі споруди колишнього 28-го авторемонтного заводу. Нині у
корпусах, що виходять до вулиці Личаківської розмішується низка продуктових і
промтоварних магазинів.
![]() |
Бар "Клеопатра", аптека, продуктовий магазин та бібліотека в будинках по вул. Личаківській, 187 і 189. Фото кінця 2000-х рр. [1] |
![]() |
Проїзд за будинками №№ 183 - 189 на вул. Личаківській. За часів Польщі це була вул. Салезіанок. Фото кінця 2000-х рр. [1] |
За рогом вулиці Тракт Глинянський, за будинком № 197 у 1980-ті рр. стояв металевий павільйон. Тут була кінцева зупинка автобусних маршрутів № 19 вул. Леніна (Личаківська) – пл. Центральна (Св. Теодора); № 46 вул. Леніна – м. Винники; № 72 вул. Леніна – с. Лисиничі та № 110 вул. Леніна – с. Підбірці. У кінці 1980-х рр. ці маршрути були частково перенумеровані. Отож, маршрут до м. Винники отримав № 179, до м. Винники (Тютюнова фабрика) через с. Лисиничі - № 137, а маршрут до с. Підбірці отримав № 138. Із початку 1990-х р. маршрут № 137 було скасовано, а до с. Лисиничі почав курсувати автобусний маршрут № 114.
За житловими будинками №№ 199 і 201 в радянські часи знаходився майданчик, де у літню пору стояла бочка із пивом. У житловому одноповерховому будинку № 201 у 2000-х рр. був ресторанчик, який згорів. На території по вул. Леніна (Личаківській), 203 знаходилися одноповерхові споруди. На цій території зберігалися за радянських часів старі металеві торгівельні павільйони. Зараз тут будинок із магазином «АТБ» та магазином секонд-хенду. Далі – новобудова. У 2000-х рр. на цій ділянці працював міні-ринок «Провесінь».
Довга одноповерхова
будівля на вул. Леніна (Личаківській), 209, яка збудована у радянські часи, у
1970-ті – 1980-ті рр. знаходився продуктовий магазин «Полонина», а також кафе.
У сусідньому житловому будинку на першому поверсі за часів СРСР працював
лікеро-горілчаний магазин. Зараз тут будівельно-господарський магазин. На подвір’ї
цього будинку є невелика будівля в огорожі. У кінці 1990-х – 2000-х рр. тут
працював маленький продуктовий магазин, потім – магазинчик сантехніки. Біля
гастроному «Полонина» в теплу пору часу стояла бочка, де продавався квас на
розлив.
На розі вул. Ромоданівської (за часів Польщі ця вулиця носила назву «Королівської господи») – металевий торгівельний павільйон, який має адресу «вул. Личаківська, 215». Тут із кінця 1970-х років розміщено магазин будівельних і господарських товарів. У іншому наріжному будинку під № 217 із 1950-х років знаходилася спочатку домуправа, потім – житлово-експлуатаційна контора № 507. За часів незалежної України – тут ЛКП № 507 Личаківського району. У його дворі в кінці 1980-х років працював кооперативний відеосалон.
У будівлі по вул. Леніна (Личаківській), 219 за радянських часів знаходилася майстерня по ремонту взуття. На початку 2000-х років тут працювала аптека. У 2010-х рр. тут був магазин одягу, зараз тут продають пральні машини.
Двоповерховий будинок на розі вул. Бівакової (Голинського) має № 223. Ближче до центру він має прибудову із металевими дверима. За радянських часів, у 1980-ті рр. ці двері відкривалися, із них виставляли лоток із якого продавали овочі та фрукти. На першому поверсі був дільничий пункт міліції (він тут досі). На розі будинку – вхід у магазин. У радянські часи тут був продуктовий магазин. Зараз –автомагазин, який працює кілька десятків років.
За рогом вул. Голинського, в одноповерховому будинку № 225 в кінці 1980-х рр. працював магазин «Воєнторг», у 1990-х – 2000-х рр. тут працював аграрний магазин «Фермер», тепер тут продуктовий магазин і пекарня. Магазин «Фермер» працює нині в будинку № 227.
Навпроти – невелика площа із металевим павільйоном посередині. Із кінця 1970-х рр. і до початку 2000-х рр. тут працювала автостанція № 6, яка обслуговувала внутрішньообласні рейси в напрямку Перемишлянського та Золочівського районів. Маршрути обслуговували автобуси Золочівського АТП № 14611 та Львівського АТП № 14631. Автостанцію закрили на початку 2000-х рр., коли замість автобусів ЛАЗ-695Н та ПАЗ-672М на автобусні маршрути вийшли приватні мікроавтобуси. Чи не останніми маршрутами в сторону Золочева, які обслуговували автобуси ЛАЗ-695Н, були Львів – Поморяни та Львів – Батьків. Довгий час в приміщенні колишньої автостанції працював магазин «Все для меблів», який закрився уже в 2020-ті рр. Поруч із автостанцією, ближче до центра міста теж у металевому павільйоні працювало кафе. А за ним – продуктовий і господарський магазини. Біля автостанції № 6 була також кінцева автобусного маршруту № 20 вул. Леніна – вул. Наукова, який курсував за такою схемою із другої половини 1970-х рр. У 1980-х рр. за такою ж трасою курсував також «експрес» № 26. У 1990-х роках маршрут № 20 отримав № 19 і курсував до Автостанції № 3 на вул. Петлюри. Його робота припинилася у 2005 році. Це був один із останніх маршрутів міста, де працювали автобуси ЛАЗ-695Н. У 1990-ті рр. тут також отримав кінцеву автобусний маршрут № 55 вул. Личаківська – завод ЛОРТА, який обслуговувало Львівське комунальне АТП № 1. Він працював до 2011 року. На початку 2000-х рр. до АС № 6 тимчасово продовжили трасу автобусного маршруту № 2 Вокзал – Сихівська – Личаківська.
У 1980-х рр. на розі вул. Леніна (Личаківська) та Бівакової (Голинського) встановили світлофорний об’єкт. Старий ламповий світлофор працював аж до початку 2020-х рр. Зараз його замінили на світлодіодний.
У двоповерховому будинку із адресою вул. Леніна, 233 до кінця 1980-х рр. працювало поліклінічне відділення 6-ої міської клінічної лікарні. Поруч із ним було процедурне відділення (ультразвук, електрофорез та ін.). Поліклініку у кінці 1980-х років перенесли в нову будівлю на вул. Пересади (Медова Печера), 1. У приміщенні будинку № 233 – працювало відділення фтізіопульмонології. Особняк, де було процедурне відділення нині житловий.
Через кілька будинків від
колишньої поліклініки, на ділянці із № 247 – металевий павільйон із магазином
автозапчастин та автомайстернею.
В районі колишнього поселення Гори, на вул. Полудневій, поряд із рогом вул. Базальтової із радянських часів знаходилася автобаза Львівської залізниці. Десь в районі перехрестя вул. Личаківської та вул. Полудневої за радянських часів був контрольний пункт міліції, тому територію поруч із ним деякі мешканці називали «КАПЕ». В двоповерховому будинку по вул. Леніна (Личаківській), 265 за радянських часів знаходилося кафе «Підгори», яка отримало свою назву на честь місцевості Гори (Підгори), яка увійшла до складу Львова наприкінці 1950-х рр. В наступному житловому одноповерховому будинку іще із радянських часів міститься продуктовий магазин – останній на цій околиці міста.
Навпроти будинків №№ 265 і 267 – сквер, який тягнеться із парної сторони вулиці Личаківської аж до заїзду на дріжджовий завод (нині – «Ензим»). У 1990-ті рр. поруч із прохідною дріждзаводу працював фірмовий кіоск, де реалізовували дріжджі. Сюди приїздили за продукцією торгівці та підприємці із всієї Галичини. Початково на місці Львівського дріждзаводу знаходився бровар Грунда, який працював із кінці ХІХ століття. Від нього завод успадкував низку будівель. Дріжджі та спирт тут випускали вже у 1930-х рр. Підприємство носило назву «Лисиницька фарбрика пресованих дріжджів та спирту».
На розі вул. Ромоданівської (за часів Польщі ця вулиця носила назву «Королівської господи») – металевий торгівельний павільйон, який має адресу «вул. Личаківська, 215». Тут із кінця 1970-х років розміщено магазин будівельних і господарських товарів. У іншому наріжному будинку під № 217 із 1950-х років знаходилася спочатку домуправа, потім – житлово-експлуатаційна контора № 507. За часів незалежної України – тут ЛКП № 507 Личаківського району. У його дворі в кінці 1980-х років працював кооперативний відеосалон.
У будівлі по вул. Леніна (Личаківській), 219 за радянських часів знаходилася майстерня по ремонту взуття. На початку 2000-х років тут працювала аптека. У 2010-х рр. тут був магазин одягу, зараз тут продають пральні машини.
Двоповерховий будинок на розі вул. Бівакової (Голинського) має № 223. Ближче до центру він має прибудову із металевими дверима. За радянських часів, у 1980-ті рр. ці двері відкривалися, із них виставляли лоток із якого продавали овочі та фрукти. На першому поверсі був дільничий пункт міліції (він тут досі). На розі будинку – вхід у магазин. У радянські часи тут був продуктовий магазин. Зараз –автомагазин, який працює кілька десятків років.
За рогом вул. Голинського, в одноповерховому будинку № 225 в кінці 1980-х рр. працював магазин «Воєнторг», у 1990-х – 2000-х рр. тут працював аграрний магазин «Фермер», тепер тут продуктовий магазин і пекарня. Магазин «Фермер» працює нині в будинку № 227.
Навпроти – невелика площа із металевим павільйоном посередині. Із кінця 1970-х рр. і до початку 2000-х рр. тут працювала автостанція № 6, яка обслуговувала внутрішньообласні рейси в напрямку Перемишлянського та Золочівського районів. Маршрути обслуговували автобуси Золочівського АТП № 14611 та Львівського АТП № 14631. Автостанцію закрили на початку 2000-х рр., коли замість автобусів ЛАЗ-695Н та ПАЗ-672М на автобусні маршрути вийшли приватні мікроавтобуси. Чи не останніми маршрутами в сторону Золочева, які обслуговували автобуси ЛАЗ-695Н, були Львів – Поморяни та Львів – Батьків. Довгий час в приміщенні колишньої автостанції працював магазин «Все для меблів», який закрився уже в 2020-ті рр. Поруч із автостанцією, ближче до центра міста теж у металевому павільйоні працювало кафе. А за ним – продуктовий і господарський магазини. Біля автостанції № 6 була також кінцева автобусного маршруту № 20 вул. Леніна – вул. Наукова, який курсував за такою схемою із другої половини 1970-х рр. У 1980-х рр. за такою ж трасою курсував також «експрес» № 26. У 1990-х роках маршрут № 20 отримав № 19 і курсував до Автостанції № 3 на вул. Петлюри. Його робота припинилася у 2005 році. Це був один із останніх маршрутів міста, де працювали автобуси ЛАЗ-695Н. У 1990-ті рр. тут також отримав кінцеву автобусний маршрут № 55 вул. Личаківська – завод ЛОРТА, який обслуговувало Львівське комунальне АТП № 1. Він працював до 2011 року. На початку 2000-х рр. до АС № 6 тимчасово продовжили трасу автобусного маршруту № 2 Вокзал – Сихівська – Личаківська.
У 1980-х рр. на розі вул. Леніна (Личаківська) та Бівакової (Голинського) встановили світлофорний об’єкт. Старий ламповий світлофор працював аж до початку 2020-х рр. Зараз його замінили на світлодіодний.
У двоповерховому будинку із адресою вул. Леніна, 233 до кінця 1980-х рр. працювало поліклінічне відділення 6-ої міської клінічної лікарні. Поруч із ним було процедурне відділення (ультразвук, електрофорез та ін.). Поліклініку у кінці 1980-х років перенесли в нову будівлю на вул. Пересади (Медова Печера), 1. У приміщенні будинку № 233 – працювало відділення фтізіопульмонології. Особняк, де було процедурне відділення нині житловий.
В районі колишнього поселення Гори, на вул. Полудневій, поряд із рогом вул. Базальтової із радянських часів знаходилася автобаза Львівської залізниці. Десь в районі перехрестя вул. Личаківської та вул. Полудневої за радянських часів був контрольний пункт міліції, тому територію поруч із ним деякі мешканці називали «КАПЕ». В двоповерховому будинку по вул. Леніна (Личаківській), 265 за радянських часів знаходилося кафе «Підгори», яка отримало свою назву на честь місцевості Гори (Підгори), яка увійшла до складу Львова наприкінці 1950-х рр. В наступному житловому одноповерховому будинку іще із радянських часів міститься продуктовий магазин – останній на цій околиці міста.
Навпроти будинків №№ 265 і 267 – сквер, який тягнеться із парної сторони вулиці Личаківської аж до заїзду на дріжджовий завод (нині – «Ензим»). У 1990-ті рр. поруч із прохідною дріждзаводу працював фірмовий кіоск, де реалізовували дріжджі. Сюди приїздили за продукцією торгівці та підприємці із всієї Галичини. Початково на місці Львівського дріждзаводу знаходився бровар Грунда, який працював із кінці ХІХ століття. Від нього завод успадкував низку будівель. Дріжджі та спирт тут випускали вже у 1930-х рр. Підприємство носило назву «Лисиницька фарбрика пресованих дріжджів та спирту».
![]() |
Бровар Грунда, заснований в кінці ХІХ століття. У ХХ столітті перепрофільований у дріждзавод |
Навпроти прохідної «Ензиму» із середини 1990-х рр. працює автозаправочна станція компанії «Укрпетроль». За нею територія, яка в радянські часи належала ШРП Червоноармійського району. Тут працював завод по виготовленню асфальту. Зараз тут підприємство із виробництва тротуарної плитки та штучної бруківки. Вище – залізнична станція «Чортова скеля», яка приймала вантажі для Львівського дріждзаводу. За часів Австро-Угорщини та Польщі тут був пристанок «Лисиничі». За колією за радянських часів, до кінця 1980-х рр. працював піщаний кар’єр.
Межа міста Львова за радянських часів була за Львівським дріжджовим заводом. Далі – Винниківський ліс, який належав до Винниківського лісництва.
Ми повертаємося до Личаківської рогачки… Нижчі церкви Покрови Пресвятої Богородиці із 1945 року стояв пам’ятник радянським танкістам – танк ЙС (Йосип Сталін) на п’єдисталі. Вулиця, яка відгалужується від вул. Леніна (Личаківської) в сторону Кривчиць і станції Личаків у кінці 1930-х рр. називалася Острабрамської, а за радянських часів – вул. Танкістів. Зараз важко зрозуміти, яка назва цієї дороги – Долішня чи Ніщинського. Від цієї вулиці відгалужується вул. Станція Личаків, яка веде до однойменної станції Львівської залізниці.
Колишній пасажирський вокзал у радянські часи став житловим
будинком. У 1980-х рр. станція іще виконувала певну вантажну роботу для
сусідніх підприємств – ВО «Мікроприлад» та скульптурно-керамічної фабрики. Тут
також стояли цистерни із виноматеріалами. Коли такий ешалон прибував на
станцію, місцеві шанувальники Бахуса прибігали із ведрами. Далі, біля вул.
Колумба є колишня пасажирська платформа, яка діяла на початку 1970-х рр., коли
дизель-поїзд курсував від головного вокзалу до Комсомольського (Винниківського)
озера. В роки мого дитинства тут іще стояли опори освітлення платформи, а за
вхідною стрілкою станції Личаків – непрацюючі семафори. В кінці 1990-х років
все це демонтували. Із кінця 1990-х років в кінці вулиці Станція Личаків, у
колишній станційній будівлі працювала аптека-гуртівня мережі «3І».
Вулиця Ніщинського названа на честь українського композитора Петра Ніщинського. Вона починається на Професорській колонії і тягнеться чи до залізничного переїзду, чи до вулиці Личаківської. За часів Польщі ця вулиця називалася Копальною бічною, Горне Корсо та Нусбамум-Гіляровича. За колією, обіч вулиці Ніщинського за радянських часів працював один із великих заводів військової радіоелектроніки у Львові – «Виробниче об’єднання «Мікроприлад». Біля 20 років тут працювала моя мама. Завод «Мікроприлад» у свій час також мав назву «Теплоконтроль». Його так називали місцеві іще в 1990-2000-х рр. Деякий час головним інженером «Мікроприладу» працював відомий у 1990-х рр. політик Степан Давимука.
Із парної сторони вул. Ніщинського у будинку № 28 в радянські часи працював овочевий магазин, т.зв. «Підвальчик». Поруч із магазином в часи мого дитинства стояв павільйон-МАФ. Його призначення для мене так і залишилося загадкою. У «підвальчику» влітку продавали соки на розлив. З іншої сторони вулиці Ніщинського в одноповерховому будинку № 27 знаходилася бібліотека-філія для дорослих. Хоча срср вважався «найбільш читаючою країною» черги до цієї бібліотеки я ніколи не бачив, хоча ходив повз неї до школи 10 років.
Вулиця Ніщинського названа на честь українського композитора Петра Ніщинського. Вона починається на Професорській колонії і тягнеться чи до залізничного переїзду, чи до вулиці Личаківської. За часів Польщі ця вулиця називалася Копальною бічною, Горне Корсо та Нусбамум-Гіляровича. За колією, обіч вулиці Ніщинського за радянських часів працював один із великих заводів військової радіоелектроніки у Львові – «Виробниче об’єднання «Мікроприлад». Біля 20 років тут працювала моя мама. Завод «Мікроприлад» у свій час також мав назву «Теплоконтроль». Його так називали місцеві іще в 1990-2000-х рр. Деякий час головним інженером «Мікроприладу» працював відомий у 1990-х рр. політик Степан Давимука.
Із парної сторони вул. Ніщинського у будинку № 28 в радянські часи працював овочевий магазин, т.зв. «Підвальчик». Поруч із магазином в часи мого дитинства стояв павільйон-МАФ. Його призначення для мене так і залишилося загадкою. У «підвальчику» влітку продавали соки на розлив. З іншої сторони вулиці Ніщинського в одноповерховому будинку № 27 знаходилася бібліотека-філія для дорослих. Хоча срср вважався «найбільш читаючою країною» черги до цієї бібліотеки я ніколи не бачив, хоча ходив повз неї до школи 10 років.
На розі вул. Ніщинського
і Копальної за радянських часів стояв металевий павільйон – тут приймали
склотару. Навпроти цього будинку були влаштовані сходи із металевими перилами,
які вели до частини вулиці Міжгірної, яка знаходилася в яру. В’їзд транспорту
туди був зі сторони вул. Низової…
У будівлі по вул. Ніщинського, 2 за радянських часів розміщувалося одне із відділень клінічної лікарні Львівської залізниці. В районі Професорської колонії в радянські часи (до кінця 1980-х рр.) працювала жіноча консультація, а також клінічна лабораторія 6-ої міської клінічної лікарні м. Львова.
Далі, на розі вулиць Ніщинського і Дорога Кривчицька, на першому поверсі радянської дев’ятиповерхівки із № 1 розміщувався продуктовий магазин «Гастроном». Тут завжди були черги, в яких стояли працівники заводу «Мікроприлад». Поруч із гастрономом в теплу пору року стояла бочка із квасом. Цей квас користувався популярністю серед учнів сусідньої школи. Уже в часи незалежної України на місці пустиря біля перехрестя вулиць Ніщинського і Дороги Кривчицької спорудили багатоповерховий будинок, у ньому теж розмістився магазин.
У будівлі по вул. Ніщинського, 2 за радянських часів розміщувалося одне із відділень клінічної лікарні Львівської залізниці. В районі Професорської колонії в радянські часи (до кінця 1980-х рр.) працювала жіноча консультація, а також клінічна лабораторія 6-ої міської клінічної лікарні м. Львова.
Далі, на розі вулиць Ніщинського і Дорога Кривчицька, на першому поверсі радянської дев’ятиповерхівки із № 1 розміщувався продуктовий магазин «Гастроном». Тут завжди були черги, в яких стояли працівники заводу «Мікроприлад». Поруч із гастрономом в теплу пору року стояла бочка із квасом. Цей квас користувався популярністю серед учнів сусідньої школи. Уже в часи незалежної України на місці пустиря біля перехрестя вулиць Ніщинського і Дороги Кривчицької спорудили багатоповерховий будинок, у ньому теж розмістився магазин.
У п’ятиповерховому
цегляному будинку на розі вул. Дорога Кривичицька та Грушова за радянських
часів на першому поверсі був хлібний магазин. Тут продавалися різноманітні
булочки та навіть торти. Ці торти продавчиня краяла на кусники і продавала
школярам на вагу. Ясна річ, що кусники тортів швидко розходилися. А сніданки із
шкільної їдальні, як правило, йшли у смітник… Від цього раділи свині
працівників шкільної їдальні.
У триповерховому будинку, який в плані нагадував літеру «Г», і який має адресу вул. Дорога Кривчицька, 3 із радянських часів знаходилася середня школа № 70. За радянських часів в цій школі навчання було двозмінним – на весь район колишніх Кривчиць було усього три школи - № 63, № 70 та № 71 при вул. Богданівській. Незважаючи на велику кількість учнів, наявність великої земельної ділянки, школу № 70, вочевидь тому, що вона була українська, за часів срср не розбудовували. За роки мого навчання добудували лише кілька кабінетів, де навчалися іноземних мов та інформатики (на 3 поверсі). Нижче від школи № 70, неподалік залізничного переїзду, в яру був дитячий садочок. Зараз тут молодіжний навчальний центр ім. Св. Івана Боско. Неподалік СШ № 70, із парного боку вул. Дорога Кривчицька в радянські часи розміщувалася лазня та пральня.
У триповерховому будинку, який в плані нагадував літеру «Г», і який має адресу вул. Дорога Кривчицька, 3 із радянських часів знаходилася середня школа № 70. За радянських часів в цій школі навчання було двозмінним – на весь район колишніх Кривчиць було усього три школи - № 63, № 70 та № 71 при вул. Богданівській. Незважаючи на велику кількість учнів, наявність великої земельної ділянки, школу № 70, вочевидь тому, що вона була українська, за часів срср не розбудовували. За роки мого навчання добудували лише кілька кабінетів, де навчалися іноземних мов та інформатики (на 3 поверсі). Нижче від школи № 70, неподалік залізничного переїзду, в яру був дитячий садочок. Зараз тут молодіжний навчальний центр ім. Св. Івана Боско. Неподалік СШ № 70, із парного боку вул. Дорога Кривчицька в радянські часи розміщувалася лазня та пральня.
Нижче залізничного
переїзду на вул. Дорога Кривичицька було за радянських часів лише два
продуктових магазини. Один із них – на розі вул. Дорога Кривчицька, Тарасівська
та Старознесенська, а другий – у павільйоні за адресою Дорога Кривчицька, 55.
Мешканців вулиці Тракт Глинянський цивілізацією радянська влада не балувала. Вздовж цієї вулиці майже не було закладів торгівлі… Але про все по порядку. Із непарного боку вул. Тракт Глинянський на розі вул. Колумба за радянських часів була база, яку називали «холодильник». На території цієї бази влітку можна було побачити фонтанчики водного охолодження хладогенту. Зараз тут продуктова гуртівня і різні магазини. На території «холодильника» також приймають вторсировину.
Як розповідає моя мама, в 1950-1960-х рр. на вул. Тракт Глинянський водопостачання вже було, але вода не була підведена до будинків. Відповідно, воду мешканці набирали із водяних колонках. Зокрема, водяна колонка була на подвір’ї будинку на вул. Тракт Глинянський, 9; на розі вул. Бівакова (Голинського) та Тракту Глинянського; біля будинку № 53 на вул. Тракт Глинянський (ріг Табірної); на вул. Дубовій (ріг вул. Навколишньої); на вул. Полудневій біля залізниці; на вул. Тракт Глинянський, 71; за рогом вул. Богданівської, а також на розі вул. Курінної… На вул. Козацькій до 1990-х років була водяна помпа польських часів, але недіюча.
До початку 1990-х років початок вулиці Тракт Глинянський був дуже вузький – вулицю на ділянці до вул. Козацької розширили на початку 1990-х рр. На початку вулиці, де зараз Шиномонтаж та Вулканізація за часів срср у металевому павільйоні знаходилася бляхарська майстерня. За нею із парної сторони в хатинці був прийом шкірок кролів та ін. тварин від населення. Під час розширення цю будівлю знесли.
У будинку на розі вул. Тракт Глинянський і Яричівської, в будинку № 19 на першому поверсі були двері, закриті жалюзі. Вочевидь, за часів Польщі тут був магазин.
За перехрестям вул. Тракт Глинянський та Голиснького за радянських часів була автобаза (будинок № 34б). Особливість будинків №№ 41 і 45 навпроти автобази – вони мають стіни під гострим кутом.
За рогом вул. Тракт Глинянський та Табірної був піонерський табір, а потім санаторій-профілакторій Львівського автобусного заводу. У 2000-х рр. на цій ділянці збудовано багатоповерхові будинки.
Нижче залізничного переїзду, в будинку по вул. Тракт Глинянський, 52 до кінця 1980-х років було розміщене поштове відділення № 290027. Біля нього в будці був єдиний на район телефон-автомат. Іще нижче, в приватному будинку на розі вул. Тракт Глинянський і Над’ярної, який має № 64, до середини 1980-х років працював продуктовий магазин. У 2000-х років в цьому будинку знову був магазин, який працював до початку 2010-х рр.
На розі вул. Глинянський Тракт та вул. Богданівської із радянських часів була зупинка громадського транспорту, яка мала назву «Два стовпи». Ця назва походить від двох залізобетонних стовпів розміром 2х2х4 метри, які німці планували використати для того, щоб у липні 1944 р. зупинити рух радянських танків.
Мешканців вулиці Тракт Глинянський цивілізацією радянська влада не балувала. Вздовж цієї вулиці майже не було закладів торгівлі… Але про все по порядку. Із непарного боку вул. Тракт Глинянський на розі вул. Колумба за радянських часів була база, яку називали «холодильник». На території цієї бази влітку можна було побачити фонтанчики водного охолодження хладогенту. Зараз тут продуктова гуртівня і різні магазини. На території «холодильника» також приймають вторсировину.
Як розповідає моя мама, в 1950-1960-х рр. на вул. Тракт Глинянський водопостачання вже було, але вода не була підведена до будинків. Відповідно, воду мешканці набирали із водяних колонках. Зокрема, водяна колонка була на подвір’ї будинку на вул. Тракт Глинянський, 9; на розі вул. Бівакова (Голинського) та Тракту Глинянського; біля будинку № 53 на вул. Тракт Глинянський (ріг Табірної); на вул. Дубовій (ріг вул. Навколишньої); на вул. Полудневій біля залізниці; на вул. Тракт Глинянський, 71; за рогом вул. Богданівської, а також на розі вул. Курінної… На вул. Козацькій до 1990-х років була водяна помпа польських часів, але недіюча.
До початку 1990-х років початок вулиці Тракт Глинянський був дуже вузький – вулицю на ділянці до вул. Козацької розширили на початку 1990-х рр. На початку вулиці, де зараз Шиномонтаж та Вулканізація за часів срср у металевому павільйоні знаходилася бляхарська майстерня. За нею із парної сторони в хатинці був прийом шкірок кролів та ін. тварин від населення. Під час розширення цю будівлю знесли.
У будинку на розі вул. Тракт Глинянський і Яричівської, в будинку № 19 на першому поверсі були двері, закриті жалюзі. Вочевидь, за часів Польщі тут був магазин.
За перехрестям вул. Тракт Глинянський та Голиснького за радянських часів була автобаза (будинок № 34б). Особливість будинків №№ 41 і 45 навпроти автобази – вони мають стіни під гострим кутом.
За рогом вул. Тракт Глинянський та Табірної був піонерський табір, а потім санаторій-профілакторій Львівського автобусного заводу. У 2000-х рр. на цій ділянці збудовано багатоповерхові будинки.
Нижче залізничного переїзду, в будинку по вул. Тракт Глинянський, 52 до кінця 1980-х років було розміщене поштове відділення № 290027. Біля нього в будці був єдиний на район телефон-автомат. Іще нижче, в приватному будинку на розі вул. Тракт Глинянський і Над’ярної, який має № 64, до середини 1980-х років працював продуктовий магазин. У 2000-х років в цьому будинку знову був магазин, який працював до початку 2010-х рр.
На розі вул. Глинянський Тракт та вул. Богданівської із радянських часів була зупинка громадського транспорту, яка мала назву «Два стовпи». Ця назва походить від двох залізобетонних стовпів розміром 2х2х4 метри, які німці планували використати для того, щоб у липні 1944 р. зупинити рух радянських танків.
Обіч вулиці Тракт Глинянський, між будинками №№ 137 і 141 знаходиться Кривчицький цвинтар. Офіційно нові захоронення тут заборонені - тільки підхоронення.
На межі міста, навпроти території
Львівської овочевої фабрики («Агрофірма «Провесінь») у 1960-1980-х було
збудовано багатоповерхові будинки. Тут із кінця 1980-х рр. працює поштове
відділення № 67. У довгому п’ятиповерховому будинку № 163 за радянських часів
був медпункт (амбулаторія) із дільничними терапевтами та педіатрами, а також
продуктовий і промтоварний магазини. У сусідньому дев’ятиповерховому будинку за
часів срср була аптека (навпроти медпункту).
Перелік джерел інформації
1. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: Апріорі, 2009. – 528 с.;
2. Мельник І.В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки та інші особливості королівського столичного міста Галичини. – Львів: Центр Європи, 2008. – 334 с.
Перелік джерел інформації
1. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: Апріорі, 2009. – 528 с.;
2. Мельник І.В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки та інші особливості королівського столичного міста Галичини. – Львів: Центр Європи, 2008. – 334 с.
Коментарі
Дописати коментар