Церква Рідзва Пресвятої Богородиці в Кривчицях

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Кривчицях. Сучасне фото.

Приміське село Кривчиці біля Львова вперше згадується у 1447 році. Найдавнішим храмом Кривчицьк, який зберігся донині, є греко-католицька Церква Св. Пророка Іллі, перша згадка про яку датується  кінцем XVII століття. На землях громади Кривчиць, обіч сучасної вулиці Личаківської, в середині ХІХ ст. також стояла дерев’яна церква. Католицький костел Воздвиження Чесного Хреста, який нині є православною церквою Різдва Пресвятої Богородиці, постав на початку 1930-х рр.

Зараз Кривчиці є історичною місцевістю у Личаківському районі міста Львова. Перше поселення тут існувало іще в дохристиянські часи, але перша згадка про село датується 1447 роком. Назва села, як припускають дослідники, походить від т.зв. «Кривого лісу», який ріс поруч.

Історія сучасного храму Св. Пророка Іллі, який нині має адресу вул. Дорога Кривчицька, 113, починається іще у XIII – XIV століттях. На місці  сучасного храму стояла мурована із каменю шестигранна оборонна вежа – це встановили дослідники Іван Могитич та Микола Бандрівський, базуючись на результатах археологічних досліджень 1990-х рр. на храмовій території. Ймовірно, що внаслідок бойових дій цю вежу було частково зруйновано. У XVII залишки оборонної вежі перебудовують у каплицю-ротонду. Перша згадка про цей храм датується 1698 р. До цього періоду відносяться перші поховання, виявлені поруч.

Храм Св. Пророка Іллі УГКЦ при вул. Дорога Кривчицька. Сучасне фото.

Окрім калиці-ротонди, яка стала основою сучасного храму на вул. Дорога Кривчицька, 113, у ХІХ ст. греко-католицька громада Кривчиць мала й інший храм – дерев’яну церкву Св. Пророка Іллі, яка стояла при сучасній вулиці Личаківській – на місці сучасного храму Покрови Пресвятої Борогодиці УГКЦ (початково – костел Матері Божої Острабрамської). У 1870 р. цей храм був переданий римо-католицькій громаді Кривчиць, яка початково належала до костелу Св. Антонія на Личакові. Дерев’яну церкву розібрали, а на її місці збудували невеликий мурований костел.

Греко-католицька громада Кривчиць у ті часи перебудувала каплицю-ротонду: до гранчастої ротонди добудовано абсиду і таким чином утворено повноцінну церкву. Ця церква була освячена на честь Св. Пророка Іллі в 1884 р. і була дочірньою до Вознесенської церкви на Знесенні. У 1919 р. біля церкви Св. Іллі було поховано українських вояків, які полягли в польсько-українському збройному конфлікті.

Церква Св. Іллі належала до греко-католицької громади аж до 1946 р., коли радянська влада провела «об’єднання» Української греко-католицької церкви із православною церквою московського патріархату. Отож, у 1946 – 1990 рр. церква Св. Пророка Іллі належала до православної церкви. У липні 1990 р., після відновлення легітимної діяльності УГКЦ храм було повернуто греко-католицькій громаді.

У храмі Св. Пророка Іллі УГКЦ у Кривчицях. Сучасне фото.

Що ж до католицької громади Кривчиць, парафіальним храмом якої вважався костел Св. Антонія на вул. Личаківській, то у 1913 р. їй було подаровано ділянку для будівництва костелу за умови, що будівництво храму почнеться того ж року. Проте цю умову не було виконано і ділянку повернули її власнику.

11 квітня 1930 р. відповідно до рішення польського уряду, частину земель громади Кривчиці було включено до складу міста Львова. В тому числі територією міста Львова стала і ділянка, де був мурований костел, збудований на місці дерев’яної церкви. Із 1 серпня 1934 р. село Кривчиці стало центром однойменної гміни Львівського повіту. До гміни Кривчиці увійшли також села Лисиничі та Підбірці, загальна площа території гміни складала 26,35 кв. км., станом на 1931 р. тут мешкало 4904 особи. Кривчиці були обрані центром гміни не випадково – тут мешкало найбільше поляків: у 1939 р. із 1560 мешкаців 1320 було поляками.

У 1931 р. комітетом із будівництва римо-католицького храму в Кривчицях було придбано нову ділянку для будівництва костелу. У відомого архітектора Вавжинця Дайчака було замовлено проєкт костелу, але із невідомих причин його не було реалізовано. Костел почали будувати за проєктом невідомого архітектора, в основу якого лягли план та загальні риси проєкту Дайчака. Цей проєкт храму, який має виразні, хоча і спрощені елементи історизму (неоготики), був доволі архаїчний, як для сакральної архітектури  Львова того часу. Неоготика в даному випадку, вочевидь, символізувала приналежність до католицької віри і підкреслювала «польський» характеру храму. Храм був споруджений із червоної цегли, початково він був нетинькований. У плані костел однонавовий із дещо нижчим і вужчим від нави презбітерієм і тригранною абсидою. Над входом до нави квадратна у плані двоярусна вежа. З обидвох боків до абсиди примикають прямокутні в плані захристії. У наві над входом влаштовано хори. Стіни нави почленовано тосканськими пілястрами. Храм перекрито трьома пряслами хрестових склепінь, презбітерій – одним пряслом, абсиду – конхою, другий ярус вежі – парусним склепінням. Фасад має низький цоколь і увінчаний профільованим гзимсом. Стіни нави, а також лицьова сторона вежі та грані абсиди зовні укріплені контрфорсами. Усі вікна нави і вежі завершені півциркульно, у захристях –  прямокутні. Будівництво храму було завершено у 1931 році, фундатором його будівництва став колишній військовий капелан Владислав Гризецький.

На задньому плані - костел Воздвиження Чесного Хреста в Кривчицях. Фото 1930-х рр.

Перше освячення католицького костелу на Кривчицях відбулося 21 вересня 1931 р. на честь Воздвиження Чесного Хреста. Відповідно до рішення католицького архієпископа Львова Болеслава Твардовського, костел Воздвиження Чесного Хреста отримав статус філіального в парафії храму Св. Антонія на Личакові. У 1933 р. настоятель Владислав Дубель звернуся до курії із проханням створити у гміні Кривчиці самостійну римо-католицьку парафію, до якої мали увійти і села Лисиничі та Кривчиці, які мали переважно українське населення, проте чимало українців були римо-католиками. Прохання ксьондза Дубеля про створення самостійної парафії так і не було прийнято до початку Другої світової війни у вересні 1939 р. Поруч із костелом Воздвиження Чесного Хреста, там де зараз середня школа № 71, в 1930-х рр. був католицький монастир Сестер Милосердя, який розмістився в колишньому панському маєтку.

У 1942 р. німецька окупаційна влада включила територію гміни Кривчиці до складу території міста Львова, проте у 1944 р., коли Львівщину зайняли радянські війська, Кривчиці знову стали сільською територією – до 1959 р. села Великі та Малі Кривчиці входили до складу Винниківського району Львівської області (у 1959 р. цей район було ліквідовано через приєднання до Львова м. Винники), у 1959 – 1962 рр. ці села належали до Новояричівського району Львівської області. Остаточне приєднання Кривчиць до м. Львова відбулося лише у 1962 р.

Після завершення Другої світової війни більшість поляків, що мешкали в Кривчицях, переїхало до Польщі. На їх місце прибули українці із Закерзоння. Католицький храм Воздвиження Чесного Хреста було закрито, у його стінах було влаштовано склад: на початках продуктовий, а потім тари та будівельних матеріалів. Оскільки за будівлею колишнього костелу ніхто не доглядав, воно поступово руйнувалося.

Отець Йосиф Чабан - у 1990 - 2020 рр. настоятель православного храму Різдва Пресвятої Богородиці у Кривчицях.

На початку 1990-х рр. настоятелем храму Св. Пророка Іллі в Кривчицях був о. Йосиф Чабан (1954 – 2020) із с. Малехів. Отець Йосиф 14 травня 1978 р. у катедральному соборі Св. Юра (на той час він належав до православної церкви) отримав дияконські свячення із рук Мирополита Миколая. Дяківське служення проходило у храмі Св. Параскеви-П’ятниці на Підзамчі у Львові. 21 лютого 1982 р. Йосиф Чабан був рукоположений у сан ієрея, у 1982 – 1990 рр. він був душпастирем у парафіях с. Горпин, Нагірці та Лодина Кам'янка-Бузького деканату Львівської єпархії. У 1990 р. переведений на парафію Св. Пророка Іллі у м. Львові (Кривчиці).

У кінці 1980-х рр. Українська греко-католицька церква почала виходити із підпілля, отож відбувся поділ церковної громади Кривчиць на православних та греко-католиків. Між новими релігійними громадами відбувся конфлікт – сторони не змогли домовитися про почергове відправлення богослужінь у храмі Св. Пророка Іллі на вул. Дорога Кривчицька, 113. Отець Йосиф Чабан залишився із православною громадою Кривчиць, яка відійшла від московського православ’я і приєдналася до Української автокефальної православної церкви, створеної на початку ХХ століття, яка тоді відроджувалася. Храм Св. Пророка Іллі відійшов до релігійної громади УГКЦ.

Перед православною громадою УАПЦ в Кривчицях, яку було офіційно зареєстровано в державних органах 17 вересня 1991 р. за № 495-7, постало питання будівництва нового храму, проте на це у громади не було коштів. Не вистачало коштів і на оренду тимчасового приміщення для проведення богослужінь. Відповідно виникла ідея перетворити у православний храм колишній римо-католицький костел Воздвиження Чесного Хреста: римо-католиків на той час у Львові було дуже мало, отож на відродження цієї парафії було годі сподіватися. На той час костел був дуже понищений, тому дехто казав: «Краще нову святиню побудувати, ніж реставрувати таке руйновище». Однак місце розташування костелу було вигідним, він добре проглядався зі всіх сторін. Відповідно більшість парафіян УАПЦ в Кривчицях висловилася за перебудову колишнього римо-католицького храму.

Віряни УАПЦ під час освячення храму Різдва Пресвятої Богородиці в Кривчицях.

Отець Йосиф Чабан від імені громади УАПЦ звернувся до керівництва парафіяльного костелу в м. Львові за порадою: чи не буде римо-католицька церква заперечувати, якщо правлославні Кривчиць відремонтують і реконструюють приміщення колишнього костелу Воздвиження Чесного Хреста для потреб своєї громади, адже віруючих латинського обряду в цьому передмісті практично немає. Отець Людвіг Криницький гостинно прийняв такий намір. «Бог у нас один, єдиний – і римо-католики не будуть пред'являти претензій до цього приміщення, яке громада православних бажає використати для проведення своїх літургій. Адже краще буде, коли в ньому відбуватиметься молитва до Господа Бога, ніж коли буде руйнуватися. Тож нехай громада користується приміщенням. Нехай Вас Бог благословляє в цьому», – повідомив ксьондз в офіційному листі від 8 серпня 1990 р.

Після отримання згоди від римо-католицької церкви, православна громада взялася за відновлення занедбаного храму. Із приміщення костелу було винесено тони сміття, було знищено гнізда гризунів. Було оштукатурено стіни, відновлено вікна, встановлено парове опалення… Організатором відновлення храму був отець Йосиф Чабан, який і сам доклався до робіт по відновленню храму, а також шукав благодійної допомоги на відновлення Храму Божого. Вдруге, уже як православний, храм було освячено теж 21 вересня 1991 р.  – на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

У храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Кривчицях. Сучасне фото. 

У відновленому храмі над вівтарем були розмальовані фрески із постанню Пресвятої Богородиці із Дитятком Ісусом в оточенні чотирьох Ангелів. Для відновленої церкви було виготовлено новий іконостас. Справа в тім, що іконостас, який перебував у церкві Св. Пророка Іллі був виготовлений православною громадою Кривчиць, проте православні віддали його громаді УГКЦ, що вийшла із підпілля. Для виготовлення нового іконостасу православна громада отримала компенсацію. Для освітлення відреставрованого приміщення  придбали два освітлювальні павуки. У відновленому храмі із однієї сторони висять дві ікони, на яких Преображення Господнє та Воскресіння Христа, із протилежного боку – ікони, що зображують Успіння Богородиці та Нагірну Проповідь Ісуса Христа. Написав ці ікони Андрій Хомик, що походить із Лемківщини, родичі якого мешкають у Кривчицях. Ігор Галон із Холмщини написав копію Турковицької ікони Божої матері. Переказ розповідає що у 1380-х рр. польський король Владислав Опольський із дорогоцінним майном, яке дісталося йому після галицьких князів, перевозив у свій замок найціннішу перлину – чудотворний образ Белзької Божої Матері (тепер Ченстоховської), який ніби-то був написаний іще святим євангелістом Лукою. По дорозі в Ополє король зупинився у Турковицькому гаю на спочинок, а коли рушив далі в дорогу, коні, що везли ікону на возі, не могли рушити із місця. Це було сприйнято так, що Богородиця вподобала собі це благословенне місце. Пресвята Богородиця хотіла назавжди залишити на згадку українському народові свою ікону, і тому особливим сяйвом відбила свою копію Белзького образу на полотні, яке залишилося в часі. Відтоді ця ікона називається Турковицькою. Художник Ігор Гапон, відобразивши на полотні Турковицьку ікону Божої Матері, вводить глядачів у світ  славних сторінок українського народу, які нині повертаються до скарбниці його духовного світу.

Також в церві Різдва Пресвятої Богородиці є ікона Св. Пантелеймона із часточкою мощей святого; також зберігається часточка мощей преподобного Григорія Чудотворця Печерського в його іконі. В іконі Спиридона Триміфунтського зберігається часточка взуття Чудотворця.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Кривчицях. Сучасне фото.

До відбудови храму долучилося чимало мешканців Кривчиць, частина яких уже відійшла до Господа. Потрібно згадати Володимира Левицького, Івана Ковальчука, Миколу Пивовара, Юліана Грицька, Михайла Кожушка та Олександра П’ятничка. Безоплатним проведенням низки столярних робіт відзначився Петро Малиновський, а майстерність у виготовленні іконостасу проявив Григорій Петришин, який його різьбив та малював.

Ікони у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Кривчицях прикрашені вишитими рушниками. Також у храмі гарні вишиті хоругви із постатями святих. До вишивання рушників та хоругв долучилися парафіянки Марія Пришляк, Ганна Мазгаль, Слава Хміль, Пелагія Баран, Ірина Гальченко, Володимира Жарська, Богдана Пивовар та ін.

У процесі перетворення римо-католицького храму в православну церкву будівля храму зазнала певних змін, зокрема дах вежі і сигнатурки замінено цибулястими банями. Із встановленням бань пов’язана така історія: у 1995 р. майстри виготовили дерев’яну конструкцію бані, щоб нею замінити шатрове дошкове покриття купола. Баня вже була готова та очікувала біля храму, щоб її звели на верх, проте трапилося непередбачуване: за одну ніч вона згоріла. Звичайно, цього не могло статися без участі зловмисників, але злочинця такі не знайшли. Майстрам довелося вдруге відтворювати конструкцію бані. Та, все ж, вона була виготовлена, її тепер уже стерегли і встановили на храмі. Також у 1990-ті рр. при храмі було збудовано невелику дзвіницю із чотирма дзвонами, яка увінчана трьома маленькими банями. До тильного боку дзвіниці прибудовано невелике господарське приміщення.. Проєкт дзвіниці розробив архітектор Тарас Довганик.

Дзвінниця храму Різдва Пресвятої Богородиці в Кривчицях. Сучасне фото.

Серед підприємців-жертводавців храму Різдва Пресвятої Богородиці в Кривчицях потрібно назвати керівника ВАТ «Агрофірма «Провесінь» п. Івана Півня, який не лише надав чималу матеріальну допомогу на відновлення храму, але й посприяв у виконанні столярних робіт; керівника бетонярні п. Ігоря Топілка, який посприяв наданню будівельного розчину; директора Львівської фармацевтичної фабрики (нині – АТ «Галичфарм») п. Романа Беряка, який надав фінансову допомогу. Із постачання будівельних матеріалів для відновлення храму сприяв керівник Львівського лікеро-горілчаного заводу пан Бойко та керівник вантажного парку ЛУМ-2 пан Олександр Карпенко. Фінансову допомогу на відновлення храму надавав також колектив кондитерської фабрики «Світоч».

Храм Різдва Пресвятої Борогодиці у Кривчицях неодноразово відвідувало вище духовенство Української автокефальної православної церкви: Патріарх Димитрій (Ярема) та Митрополит Макарій.

Патріарх УАПЦ Димитрій (Ярема) відвідує храм Різдва Пресвятої Богородиці. 1990-ті рр.

Вже на початку 1990-х рр. міжконфесійні конфлікти в Кривчицях залагодилися, православна та греко-католицька громади почали жити мирно та в повній злагоді. Багато важливих справ парафії вирішують спільно. Наприклад, навчання основ релігії шкільною молоддю 71-ї школи проводиться почергово. Однієї п'ятниці уроки християнської моралі і духовності веде настоятель православної церкви, наступної – греко-католицький парох. Спільно проводяться відзначення національно-державних свят та інші заходи.

У юрисдикції Української автокефальної православної церкви громада храму Різдва Пресвятої Богородиці в Кривчицях перебувала із 1990 р. і до кінця 2018 р. Після надання Томосу про автокефалію православна громада Кривчиць на чолі із настоятелем о. Йосифом Чабаном та разом із Митрополитом Макарієм та усією єпархією перейшла в Православну церкву України.

Митрополит УАПЦ Макарій у храмі Різдва Пресвятої Богородиці.

Три десятиліття пастирську місію у православній громаді Кривчиць провадив митрофорний протоірей Йосиф Чабан. Саме під його дбайливим керівництвом було відремонтовано храм, проведено благоустрій навколишньої території. Панотець Йосиф вів активне пастирське служіння між вихідцями з Холмщини, які після 1945 р. були переселені в Кривчиці, став почесним членом товариства «Холмщина». Разом із своїм сином Ростиславом, отець Йосиф провадив активну культурну діяльність у парафії, залучаючи своїх парафіян до усіх мистецьких заходів, які організовувало Львівське ставропігійне братство. Отець Йосиф Чабан помер 30 грудня 2020 р. на 67-році життя внаслідок інсульту. Зараз пастирське служіння в православній громаді Кривчиць здійснює його син – прот. Ростислав Чабан.

Перелік джерел інформації

1. Мельник І.В. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. – Львів: Центр Європи, 2008. – 384 с.;

2. Мельник І.В., Загайська Р.Й. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Центр Європи, 2010. – 351 с.;

3. Храм Різдва Пресвятої Богородиці в Кривчицях (Матеріал на сайті Львівського крайового ставропігійного братства Св. Апостола Андрія Первозванного);

4. Упокоївся митрофорний протоірей Йосиф Чабан, настоятель храму Різдва Богородиці у м. Львові (Матеріал на сайті Львівської єпархії ПЦУ).