Блог Антона Лягушкіна

Львівська середня загальноосвітня школа № 71 розпочинає свою історію в 1947 р., коли у флігелі колишнього магнатського палацу (нині будинок № 92 по вул. Дорога Кривчицька) було організовано семирічну школу політехнічної молоді. За свою історію ця школа була у підпорядкуванні Винниківського та Новояричівського районних відділів народної освіти (райвно) Львівської області; Шевченківського та Червоноармійського райвно м. Львова. Львівська середня загальноосвітня школа № 71 (ЛСЗШ № 71) розташована в історичній місцевості Кривчиці на території Личаківського району м. Львова поруч із перехрестям вулиць Дорога Кривчицька та Богданівська. Поруч із школою – два храми: греко-католицький Святого Пророка Іллі та православний Різдва Пресвятої Богородиці. Номер 71 ця школа отримала у 1962 р., коли село Великі Кривчиці Новояричівського району Львівської області було включено до складу Шевченківського району м. Львова. ЛСЗШ № 71 розташована на території архітектурно-ландшафтного комплексу «Двір на К

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Кривчицях. Сучасне фото. Приміське село Кривчиці біля Львова вперше згадується у 1447 році. Найдавнішим храмом Кривчицьк, який зберігся донині, є греко-католицька Церква Св. Пророка Іллі, перша згадка про яку датується  кінцем XVII століття. На землях громади Кривчиць, обіч сучасної вулиці Личаківської, в середині ХІХ ст. також стояла дерев’яна церква. Католицький костел Воздвиження Чесного Хреста, який нині є православною церквою Різдва Пресвятої Богородиці, постав на початку 1930-х рр. Зараз Кривчиці є історичною місцевістю у Личаківському районі міста Львова. Перше поселення тут існувало іще в дохристиянські часи, але перша згадка про село датується 1447 роком. Назва села, як припускають дослідники, походить від т.зв. «Кривого лісу», який ріс поруч. Історія сучасного храму Св. Пророка Іллі, який нині має адресу вул. Дорога Кривчицька, 113, починається іще у XIII – XIV століттях. На місці  сучасного храму стояла мурована із каменю шестигран

25 років тому, 18 грудня 1997 р. на розі вул. Крушельницької та Словацького сталася одна із найбільш масштабних аварій в історії Львівського тролейбуса: увечері тролейбус моделі "Skoda 14Tr11/6" із інвентарним номером № 585 (1990 р. випуску), який працював на маршруті № 10 вул. Ряшівська - Університет, під час спуску по вул. Устіяновича - Крушельницької втратив керування і врізався у браму будинку на вул. Словацького. В результаті аварії загинула одна людина (львів'янка Біловус Марія Денисівна), іще 23 особи було травмовано. Хоча під час аварії було сильно пошкоджено кабіну тролейбуса, водій Іван Древко вижив. На наступний день після аварії, 19 грудня 1997 р. міський голова Львова Василь Куйбіда підписав розпорядження № 787 про надання матеріальної допомоги постраждалим в результаті аварії тролейбуса. Родина загиблої львів'янки отримала матеріальну допомогу 2000 грн. (на той час - біля 1000 доларів США), постраждалі отримали від 50 до 800 грн. Результати розслідуванн

Тролейбус МТБ-82Д біля головного залізничного вокзалу 70 років тому – 27 листопада 1952 року у Львові за маршрутом № 1 пл. Адама Міцкевича – Залізничний вокзал почалися перевезення пасажирів. 27 листопада – це день народження «рогатого» електротранспорту Львова. Проєктування перших тролейбусних ліній Львова розпочалося 75 років тому – в червні 1947 року, проєкт розробляла харківська проєктна контора «Укркомунпроєкт». Відповідно до розробленого проєкту кінцева двох перших тролейбусних маршрутів мала бути на пл. Ринок. Перша ідея запустити у Львові курсування «безрейкового електричного омнібусу», тобто тролейбусу датується квітнем 1909 року. Тоді йшло обговорення будівництва трамвайної лінії на Високий Замок. Керівник «Міських закладів електричних» Йозеф Томицький запропонував замість трамвайної лінії прокласти на Високий Замок тролейбусну. За словами Томицького, тролейбусна лінія на Високий Замок, обійшлася б місту дешевше, а ніж трамвайна. Крім того, гумові шини тролейбуса мали б кра

Вул. Пасічна. Серпень 2011 р. Вулицю Пасічну в теперішньому Львові можна назвати «хордовою магістраллю», адже вона поєднує дві радіальні міські магістралі – вулиці Личаківську та Зелену. Продовженням вулиці Пасічної є вулиця Луганська, яка зараз сягає вулиці Стрийської, а за проєктом має сягнути вулиці Городоцької – таким чином буде створений хордовий транспортний коридор від Горішнього Личакова до Богданівки і Сигнівки. Дорога, траса якої співпадає із сучасною вулицею Пасічною, зображена на картах Львова та його околиць ХІХ століття. Назву «Пасічна дорога» за нею було офіційно закріплена у 1871 році. Пасічна дорога відгалужувалася від Дороги на Золочів (таку назву мало продовження вул. Личаківської за межами міста) якраз за тим місцем, де у кінці ХІХ століття стояла Личаківська рогачка. На «Плані королівського столичного міста Львова», який був виданий у 1910 р., видно, що нижня частина вул. Пасічної (приблизно до сучасного «Пагорбу Слави») проходила територією приміської громади Кр